Фасад закладу.
Адреса: cмт.Ворзель,
вул.Великого Жовтня, 37
Телефон: 46-3-10, 46-5-45
Загальна кількість учнів - 452,
У 1913 році у маленькому будиночку по Базарній вулиці (тепер Радянська) в приміщенні приватного хлібопекаря Романцова було відкрито церковно-приходську школу. Діяла вона у складі двох груп при наявності одного вчителя.
Маленька школа не могла задовольнити потреби заможної частини населення, і тому „Товариство благоустрою” почало клопотання перед губернією про дозвіл відкрити у Ворзелі суспільну прогімназію початкових класів.
У 1918 році в будинку господаря Київської майстерні могильних пам’ятників - Іванова була відкрита Ворзельська суспільна прогімназія, директором якої став Маркевич С.О.
1920-1922 роки. Київ обезлюднів від голоду та холоду. Хто міг рятувався переїздом у підміські села, щоб перебути лиху годину. Так, у 1921році у Ворзелі опинився Валер’ян Петрович Підмогильний, український письменник, який працював вчителем у школі до 1923 року, викладав політосвіту та українську мову.
У проміжку між 1930 і 1935 роками школа була перейменована в школу ”колгоспної молоді”, але невдовзі повернута в систему освітніх навчальних закладів із старою назвою - “Школа трудової молоді”.
У період війни учні школи взяли активну участь у боротьбі з німецькими загарбниками.
У період окупації школа функціонувала як початкова.
Після війни, з 1945 по 1965 роки, школа називалась “Ворзельська середня залізнична школа №14”.
У 50-60-х-роках школа розміщувалась у декількох приміщеннях.
Під керівництвом учительки біології Долецької Ю.В. посадили біля школи рідкісні породи дерев, пізніше це став дендропарк. Біля школи існував чудовий фруктовий сад.
Середня школа №14 створила власний кінотеатр ”Космос”, який існував понад 20 років. Всі посади в кінотеатрі займали школярі. При кінотеатрі існував клуб ”Цікаві зустрічі”. Сюди запрошували редакцію журналу ”Новини екрану”. Зі школярами зустрічався Сергій Параджанов, Павло Глазовий, Андрій Сова. Проводились предметні вечори.
Важливим кроком у вихованні підростаючого покоління стало відкриття у 1975 році музею Бойової слави, організатором і керівником якого був
Альошков М.О.
Директорами школи працювали:
1968 - 1972 рр. - Сніжко М.М.
1972 - 1976 рр. - Постовий В.Г.
1976 - 1991 рр. - Кондратюк Л.Г.
1991 - 2002 рр. - Гусевик В.С.
У 70 - 90 - х роках учнівська молодь під керівництвом своїх учителів продовжувала славну традицію минулих років - займалась пошуковою роботою з історії рідного краю. Створені альбоми з історії виникнення та розвитку санаторно - лікувальних закладів Ворзеля, підготовлено та узагальнено пошуковий матеріал з історії Ворзельського хлібокомбінату, організації Ворзельського комбінату благоустрою.
У 1993 році, завдяки наполегливій праці вчителя - методиста української мови та літератури Бурко О.В., відкрито кімнату-світлицю Валер”яна Петровича Підмогильного. Через вісім років, знову таки завдячуючи наполегливості Ольги Василівни, при підтримці директора школи Гусевика В.С., вдалося відкрити меморіальну дошку Валер”яну Підмогильному.
Школа живе в спогадах її учнів, а учні наповнюють змістом життя школи.