Історія закладів освіти

Тече річка Ірпінь. На її берегах розташувалося чимало сіл та селищ і лише одне місто, що отримало назву від річки, Ірпінь. Своєрідними супутниками оточують його селища міського типу - Буча, Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Це і є наш край - Приірпіння.
В ньому проживає понад 92 тисячі жителів, функціонує 42 заклади освіти всіх типів, де навчається понад 17 тисяч дітей і працює 1778 працівників, у тому числі 1047 педагогів.
Про ранній період історії освіти у Приірпінні ми маємо дуже куці відомості:
У 1909 році в с. Ірпінь було відкрите народне училище; в 1913 році в с.Ворзель відкрита школа на 60 учнів; у 1918 році відкрита школа в с.Буча; у січні 1920 року при Ворзельському волревкомі був створений відділ народної освіти. На нього покладались обов”язки організації розбудови шкільної освіти у Ворзелі та селах, що входили до волості.
Поступово йшла розбудова шкільної мережі. З 1936-1939 рр. були відкриті та набули статусу середніх школи в селах Гостомель, Біличі, Буча та Ірпінь.
Напад німецьких загарбників перервав мирне життя, працю радянських людей та навчання дітей.
Для прикладу: Випуск обпаленого війною 1941-го був пам”ятним в історії Ірпінської середньої школи. Атестат про середню освіту одержали в переддень війни 42 випускники. Серед них майже 2/3 - дівчата. Добровольцями на фронт пішли 28. Вони загинули і поховані в різних країнах світу. Смертю хоробрих під Києвом у 1941 році загинув В.Є.Адаменко - класний керівник героїчного 10-го класу. Всі вони були молодими, красивими, по справжньому любили свою Батьківщину, віддали за неї своє життя. Такі приклади непоодинокі. Про їх героїчні подвиги розповідається в музеях, залах “Бойової слави”, усних журналах “Вони навчалися у нашій школі”. Вічна їм пам”ять.
Після визволення краю від німецько-фашистських окупантів шкільні приміщення було полагоджено і навчання дітей відновлено. В Ірпені було відкрито класи з російською мовою навчання, які переросли в школу № 2.
У 1956 р. місту Ірпеню надається статус міста районного підпорядкування, а в 1962 році - обласного підпорядкування.
У 1958 р. почав функціонувати перший у Приірпінні позашкільний заклад - дитячо-юнацька спортивна школа (директор Ярошенко В.С.), у 1961 р. відкрито вечірню школу (директор Тюрін Г.С.).
Першим завідуючим відділом народної освіти Приірпіння був Сидоренко І.З. (1962-1966 р.р.) Це був час становлення освіти міста Ірпеня.
З 1966-1979 р.р. відділ народної освіти м.Ірпеня очолював В.П.Кириленко, а з 1979-1986 р.р. Н.Я.Балюк. Зусилля Кириленка В.П. були спрямовані на підбір та розстановку керівних кадрів. Вдалим було призначення на посаду директорів шкіл: Шевчука М.П. (школа № 8), Здаревської В.О. (школа № 2), Дворніка В.І. (школа № 6), Мізаріцького В.З. (школа № 4), Цілинко Г.Г. (школа № 10), Парчевського С.П. (школа № 1), Краковського Г.П. (школа № 7), Кіктєвої О.Ф. (школа-інтернат), Кондратюк Л.Г. (школа № 5). Керуючий склад відділу освіти в особі Колісного Г.І., Чабальової О.Г., Балюк Н.Я., Загороднього Г.С. в 60-70 роках забезпечував успішну реалізацію завдань держави в галузі народної освіти, де провідною ідеєю було виховання активної життєвої позиції підростаючого покоління.
За цей період були введені в дію нові середні школи № 9 та № 17; здійснено добудови шкіл №№ 2,3,8,13; реконструйовані школи № 1,6,; введені в дію міжшкільний навчально-виробничий комбінат (директор Гречин А.В.); відкрито 11 дитячих садків на 2015 місць, 3 позашкільні заклади на 1100 місць.
У 1967 році при відділі освіти створено методичний кабінет - центр науково-методичного забезпечення закладів освіти та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Завідуючими методичним кабінетом були: Кирилюк Л.М., Гриценко Л.К., Шумейко В.О., Вакульська В.В., Шкарпітко Н.О. Упродовж 22 років сумлінно, добросовісно, з почуттям високої відповідальності працювала методистом кабінету Усенко М.Д.
Про рівень навчально-виховної та науково-методичної роботи того періоду можна судити з того, що середні школи №№ 17, 9, 5, 2 були опорними Київського обласного відділу народної освіти та занесені до картотеки ППД обласного інституту удосконалення вчителів, а ДЮСШ була учасником ВДНГ СРСР і нагороджена дипломом ІІІ ступеня за досягнення в спортивно-масовій та виховній роботі.
Особливого значення у цей період надавалось військово-патріотичному вихованню.
У середніх школах №№ 5,9,13,17 були створені музеї Бойової Слави на цікавих та змістовних пошукових матеріалах загонів червоних слідопитів.
Перший у місті краєзнавчий музей був створений на базі середньої школи № 3 з ініціативи учителя історії Передерія О.М. Дані матеріали стали основною базою для організації та створення міського краєзнавчого музею.
У 1986-1988 рр. завідуючим відділом освіти м.Ірпеня працював Сінчук Я.Я., а з 1988 р. відділ очолює Парчевський С.П. За цей час у Приірпінні побудовано п”ять шкіл (№№ 18, 14, 12, 13, 3) на 6100 учнівських місць, дошкільний заклад № 1 на 330 місць.
У Приірпінні з”явилися заклади нового типу - Ірпінська Українська гімназія (1993 р.), школа-дитсадок № 21 (1994 р.), “Школа здорової дитини” Центру позашкільної роботи (1998 р.), спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ступенів художнього профілю № 1 ім.А.С.Макаренка (2000 р.), спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ступенів № 12 з вивченням іноземних мов (школа лінгвістики), Коцюбинський гуманітарний ліцей (2001 р.). Створення цих закладів є необхідним для вирішення проблеми міста щодо задоволення запитів і потреб населення регіону, виховання та розвитку талановитих, обдарованих та здібних дітей.
Першочерговою необхідністю в освіті міста стала комп”ютеризація навчально-виховного процесу, яка відкриває новий простір у використанні сучасних інформаційних технологій.
Відділ освіти першим в області вийшов у всесвітню мережу Інтернет, створений свій сайт, адреса сайту: www. osvita. irpin. net. Мають можливість користування мережею Інтернет школи : №№ 2, 3, 4, 12, 13, 17, 18, гімназія, інтернат, міський методичний кабінет, ЦПР. У школах № 2,13 створені свої WEB сторінки. Нині у закладах освіти міста діють 134 комп”ютери.
Одним з пріоритетних напрямків діяльності сучасної освіти є організація роботи навчальних закладів щодо створення фонду позабюджетних надходжень. Основна їх частина створюється за рахунок надання платних освітніх послуг, середній річний показник яких біля 250 тис.грн. Ці кошти йдуть на задоволення освітніх потреб учнів, зміцнення навчально-матеріальної бази закладів освіти, матеріального стимулювання педагогів та учнів.
Уже п”ять років у місті діє рейтингова система оцінювання діяльності педагогічних закладів за основними показниками навчально-виховної, науково-методичної та громадської діяльності, що сприяє розвитку та зростанню творчості, якісної та результативної роботи у кожному педагогічному колективі.
Багато славних випускників має освіта Приірпіння, які зайняті в різних галузях нашого життя: на виробництві, в освіті та науці, культурі та мистецтві.
Нинішнє покоління школярів міста - активні учасники у Всеукраїнських учнівських олімпіадах з базових дисциплін, в науково-дослідницькій діяльності, конкурсах дитячої творчості, спортивних змаганнях та ін. За останні 10 років 300 учнів міста стали призерами та переможцями обласних олімпіад, 12 з них - переможцями та призерами Всеукраїнських олімпіад. Учениця ЗОШ І-ІІІ ст. № 17 Воронка Ганна - переможець Міжнародного конкурсу знавців української мови (2001 р.), Обуховська Євгенія (ЗОШ № 1) - лауреат Всеукраїнського дитячого пісенного вернісажу (2001 р.). Баксаляр Ірина, Прохорова Юлія, Руденок Марія - вихованці Центру позашкільної роботи, хореографічний колектив Бучанської школи-інтернату - лауреати Міжнародного конкурсу “Золотий лелека” (2001 р.).
Колектив ДЮСШ підготував 12 майстрів спорту, 38 кандидатів у майстри спорту, 436 учнів одержали І дорослий спортивний розряд. Учні відділення гандболу - переможці першості України на призи Клубу “Стрімкий м”яч” 1996-1998 рр. Команда учнів з спортивного орієнтування в 1997-2001 рр. були незмінними чемпіонами області, багаторазовими переможцями та призерами Всеукраїнських змагань.
За цим стоїть велика невтомна праця педагогів, тренерів, вихователів нашого міста.
Ми гордимося тим, що в освіті Приірпіння працювали:

За творчу, плідну працю завідуючому міським відділом народної освіти Кириленку В.П. було присвоєне почесне звання Заслужений учитель УРСР. Цього звання удостоєні також: Потєха Н.П. (ЗОШ № 5), Полічковська О.П. (ЗОШ № 17), Зінковська Л.Ф. (ЗОШ № 17), Мороз В.І. (ЗОШ № 18). Гордістю міста є: Герой Соціалістичної Праці Батюк К.П.(директор Бучанської школи-інтернату); кавалери Ордена Трудового Червоного Прапора: Горбань Н.І. (ЗОШ № 4), Майборода В.Г. (ЗОШ № 4, Зінковська Л.Ф. (ЗОШ № 17), Демченко Г.В. (школа-інтернат); педагоги, нагороджені медаллю А.С.Макаренка: Парчевський С.П. (ЗОШ № 1), Майборода В.Г. (ЗОШ № 17), Вакульська В.В.(школа-інтернат).
Педагогічну естафету гідно прийняло покоління педагогів сьогодення. Ось уже 11 років у місті проводиться конкурс “Учитель року”, в якому взяли участь 148 педагогів. Лауреатами Всеукраїнського конкурсу стали: Голікова Н.В. (ЗОШ № 4, 1998 р.); Петренко І.В. (ЗОШ № 14, 2000 р.). Директори закладів освіти стали переможцями, призерами та лауреатами конкурсу “Кращий керівник закладу освіти Київщини”. Це: Антоненко В.С. (ЗОШ № 12), Вірченко К.О.(ЗОШ № 14), Захлюпаний В.М. (ЗОШ № 13), Тюріна Л.Г. (ЦПР), Младєнцева В.В.(ДНЗ № 8), Осецька Л.Т. (ЦТДЮ), Рахімова Т.І. (ДНЗ № 18). Освіта регіону сьогодні - це створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина України.


Ірпінська Українська гімназія

Ірпінська Українська гімназія, створена в період великої зацікавленості педагогічною громадськістю школами нового типу. Перша в області гімназія - частинка освіти Київщини. Перші гімназійні класи відкрились в Ірпінській середній школі №4 в 1990 році. У 1997 році Ірпінська Українська гімназія набула юридичного статусу окремого навчального закладу. Основне завдання гімназії: із здібного, обдарованого учня протягом навчання сформувати патріота України, гуманіста, інтелігента, до максимуму розвинути його природні здібності та обдарування, виховати глибоко освічену, ініціативну, творчу особистість.
Авторський навчальний план гімназії доповнений нетрадиційними дисциплінами: російською, іспанською та німецькою мовами, основами економічних знань, психологією, етикою та естетикою, риторикою, хореографією, світовою художньою культурою. Щороку виділяється біля 50 годин для індивідуальних занять з учнями та 10-15 годин для роботи факультативів, які виконують соціальне замовлення батьків та учнів. Формування вчителя - професіонала - одне з першочергових завдань гімназії.
Педагогами закладу розроблені авторські та адаптовані програми, введено викладання таких предметів, як: світова художня культура, основи психології, основи етики та естетики. В історію гімназії золотими літерами вписані імена вчителів-методистів Н.Г. Лободи, Л.Я. Савощенко, Н.І. Задорожної, Н.Г. Ушакової, К.Ф. Мудряка, старших учителів Л.Д. Білої, А.М. Літкевич, О.З. Топольняк, В.Г. Настоящої, учителів, які мають відзнаку “Відмінник освіти”: Г.В. Сурай, Л.А. Савельєвої, І.В. Жучкової, Г.В. Запорожець, М.П.Шевчука, В.С. Добрянської.
Розвиток творчості вчителів гімназії позначений оволодінням інноваційними технологіями навчання: технологія комунікативного навчання, групові технології, авторська методика Л.Я. Савощенко, особистісно-зорієнтоване навчання.
Результати досліджень, пошуків, досвід учителів оформлено в науково-методичних збірниках, яких з 1996 року вийшло понад тридцять. Гімназія - постійний учасник міських та обласних педагогічних виставок.
Результати діяльності закладу: якість знань учнів - 84 % у 2000-2001 н.р., а кількість відмінників із середньої кількості учнів 240 ніколи не була нижчою 50. За 7 років з гімназії випущено 37 медалістів. Учні гімназії завжди виборюють командне призове місце у Всеукраїнських олімпіадах з базових дисциплін, є учасниками олімпіад обласного й Всеукраїнського етапів.
Заклад має велику сітку позакласної навчально-виховної роботи, яка теж сприяє формуванню юної особистості. Завдання кожного гуртка, студії, секції, а їх кількість з 4 (1993 р.) зросла до 11 (2000 р.) - не лише розвиток природного таланту чи обдарування дитини, а й проектування її майбутнього.
Члени гуртків, студій та секцій гімназії заявили про себе не тільки в місті, області, а й за кордоном.
Гімназисти мають свою форму, значок, прапор, гімн та емблему закладу. Вже традиційними на сьогодні стали “Посвята у гімназисти”, свято “Входини” (репрезентація новостворених клубів), вечір зустрічі з випускниками “Єднайся, гімназійне братство”, Олімпійські ігри, Свято матері, Свято родини, шануються календарні свята.
Апофеозом кожного року є свято “Віват, гімназіє!”, присвячене завершенню навчального року. Організатори свята - це адміністрація гімназії, рада творчого об’єднання гімназистів "Веселковий млин" та благодійний фонд сприян­ня Ірпінській Українській гімназії "Надія”.
Гімназія продовжує шлях творення, розвитку. Вона повинна допомогти виростити інтелект нації, її творчу еліту, активну, гуманістичну, державницьку, яка б допомогла вивести українську спільність на шлях економічного та культурного процвітання. Девіз закладу “Per aspera ad astra” (“Через тернії до зірок”) відображає розвиток, невдачі і злети, а головне - творчий пошук і нові починання колективу першої на Київщині гімназії.

Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів художнього профілю № 1 ім. А.С.Макаренка

У кінці 90-х років ХІХ ст. в Ірпені заснована церковнопарафіяльна школа. Спочатку вона містилася у приватному будинку на розі сучасних вулиць Комсомольської та Вокзальної. Через кілька років збудували будинок на сучасній Пролетарській вулиці (це була філія школи №1 для початкових класів). Тут розмістилися три початкових класи церковно-приходської школи і церква, де правилась служба для прихожан. Навчалося 60-75 учнів, працювали вчителі Виноградова В.М., Батуріна О.О.
У 1915-1916 рр. в Ірпені відкрилась прогімназія - учбовий заклад типу семирічної школи в будинку по Пролетарській (це була філія школи №1).
Після революції замість церковнопарафіяльної школи та прогімназії утворилася трудова семирічна школа.
У 1924-1925 навчальному році, коли стала приділятись велика увага політехнічному навчанню і трудовому вихованню, при школі було відкрито столярну майстерню.
У 1928-1930 рр. фабрично-заводська семирічка була підпорядкована Управлінню шкіл Південно-Західної залізниці.
1934 р. школу було переведено в нове приміщення лісної школи. У школі тоді навчалося до 500 дітей. У цьому ж році вона стала середньою школою і контингент учнів збільшився до 700-800 учнів, які проживали не тільки в Ірпені, а й Ново-Біличах, Біличах, Гостомелі, Ворзелі. Директором школи працював Качура В.І.. У 1937 р. школа зробила перший випуск десятого класу, директором став Чигирин Т.І.
У 1939 р. почалося будівництво нового будинку для школи, яке закінчилось в 1941 році. Віроломний напад німецьких загарбників перервав роботу школи.
Випуск обпаленого війною 1941 року був п’ятим випуском Ірпінської середньої школи. Атестати про середню освіту одержали в переддень війни 42 випускники. Серед них майже 2/3 - дівчата. Добровольцями на війну пішли 28 випускників школи, які загинули і поховані в різних країнах світу. Але всі вони були молодими, красивими, по-справжньому любили свою Батьківщину і віддали за неї своє життя.
Смертю хоробрих загинув під Києвом у 1941році В.Є.Адаменко - класний керівник героїчного 10-го класу.
У роки Великої Вітчизняної війни у приміщенні школи німці розмістили конюшню і хотіли зруйнувати школу, та не вдалося здійснити ці плани. На території Ірпеня діяв партизанський загін, якому допомагали піонери, учні школи №1 - брати Толя Хлистунов і Володя Козир.
Меморіальна дошка на фасаді школи №1 ім. А.С.Макаренка - вічна пам’ять героям...
Після визволення селища в 1943-1944р.р. вже працювали у школі всі класи - з першого по десятий. Директором був Шолох О.Ф. Влітку 1944 року зроблено перший випуск 10 класу. З 15 учнів - 7 закінчили школу з золотими і срібними медалями.
У 1946 році за зразкову навчально-виховну роботу школі №1 було присвоєно ім’я видатного радянського педагога А.С. Макаренка.
У 60-ті роки - сформувався творчий педагогічний колектив школи, де працювало понад 35 талановитих професіоналів: Паливода Н.М., Царюк Г.М. , Вовк С.М., Полічковська О.П.
З відкриттям у 1970 році середньої школи №17 школа №1 стала восьмирічною. Контингент кращих учнів та вчителів школи був ядром формування новобудови №17.
З 1977 року по 1987 рік педагогічний колектив школи №1 ім. А.С.Макаренка очолив мудрий і талановитий керівник - Парчевський С.П. Він сформував хороший колектив учителів-однодумців, які підняли рівень навчально-виховного процесу. В центрі роботи школи - цікава система патріотичного та інтернаціонального виховання школярів, тісна співпраця з шефами - комбінатом “Перемога”, який очолював директор Дехтяр І.М. За високі успіхи у навчально-виховному процесі директор школи Парчевський С.П. нагороджений медаллю А.С.Макаренка.
Із 1987 року школу №1 очолила директор Артамонова Р.В., старший учитель. Педагогічний колектив школи вибрав якісно новий процес виховної роботи, працював над створенням Школи-родини.
Протягом останніх років школа №1 - опорна в місті з питань навчання та розвитку учнів на основах народної педагогіки, етнографії та фольклору. На базі школи створений унікальний музей етнографії України “Берегиня”, який є центром художньо-естетичного розвитку школярів де систематично проводяться виставки дитячої творчості з декоративно-ужиткового мистецтва. Ідея створення музею належить заступнику директора з навчально-виховної роботи Сахаровій Н.О. Педагоги та батьки є безпосередніми учасниками багатопланової та творчої діяльності “Берегині”, яка об’єднала всіх у справжню школу-родину.
За 11 років існування етнографічного музею у школі на уроках народознавства та родинних святах побували цікаві люди : поети, письменники, композитори, артисти - представники усіх регіонів України.
У 1999 році пошукова група “Берегині” досліджувала художню спадщину України, рідного краю, бо в Ірпені жили і творили відомі художники Ф.Г.Кричевський, М.О.Донцов, Б.М.Піаніда...
Виникла об’єктивна необхідність у створенні школи як закладу нового типу. 1 вересня 2000року школа №1 стала (через 30 років) знову середньою і набула статусу спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів художнього профілю №1 ім. А.С.Макаренка.
Школа - родина творчо співпрацює з багатьма вищими навчальними закладами м. Києва, Київщини, України.

Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 з вивченням іноземних мов (школа лінгвістики)

Потреба у будівництві школи в центрі Ірпеня виникла у 80-х роках з розвитком інфраструктури міста.
28 серпня 1994 р. з нагоди третьої річниці Незалежності України в центрі міста відкрилась школа-новобудова - середня загальноосвітня школа № 12 м.Ірпеня.
З першого року існування школи велика увага приділялась вивченню рідної та іноземних мов. Починаючи з першого класу, учні школи вивчають англійську та російську мови.
У 1997-1998 навчальному році розпочинається вивчення польської, чеської, сербської, хорватської мов. Налагоджені тісні контакти з посольствами країн, мови яких вивчаються у школі.
У 1998-1999 навчальному році впроваджується вивчення болгарської мови.
Із 2000-2001 навчального року розширюються центри вивчення слов”янських та романо-германських мов, розпочата робота щодо вивчення тюркських мов. Учні мають змогу вивчати також німецьку, французьку, білоруську, грецьку, японську, арабську, перську, турецьку мови.
1999-2000 р.р. - розроблена і затверджена Концепція школи лінгвістики.
26 липня 2001 року розпорядженням Київської обласної державної адміністрації школу реорганізовано в спеціалізовану загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів з вивченням іноземних мов (школу лінгвістики) - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов.
Майже відразу після відкриття школи виникла думка створити дитячу шкільну організацію, яка б задовольнила потреби учнів, педагогів, батьків, об”єднаних у дружний, творчий, єдиний колектив, де формуються вміння і навички організаторської роботи, активна життєва позиція кожного школяра. Так, 28 листопада 1995 року народилась дитяча учнівська організація “Країна Роксоланія”, до складу якої входять усі учні школи.
Традиційними стали входини першокласників до “Країни Роксоланії”. Півроку виборюють первачки це право, заповнюючи “Щоденник корисних справ”, а в березні відбувається урочисте свято за участю батьків, учителів, учнів і гостей.
Для учнів 2-7 класів традиційними стали свята “Захист назви суцвіття”, “Сімейні альбоми”, для учнів 8-11 класів - творчі звіти суцвіть.
Методична робота будується на діагностуванні педагогічних кадрів, самооцінюванні вчителями власної кваліфікаційної підготовки - з одного боку, аналізом методичної підготовки педагога за результатами вивчення його роботи адміністрацією - з іншого. Результати діагностування використовують не тільки для планування методичної роботи в школі, диференційованого включення кожного педагога в її систему, а й для зіставлення самооцінки з результатами вивчення роботи адміністрацією школи.
Поряд із досвідченими вчителями на повний голос заявили про себе молоді. Значно зріс якісний склад педагогів: з 36 відсотків у 1994-1995 навчальному році до 53 нині.У школі працює 81 учитель.Нагороджено знаком “Відмінник освіти України”-19, мають звання: “учитель-методист” - 9, “старший учитель” - 7.
10 учителів стали переможцями та лауреатами міських та обласних конкурсів “Учитель року” та “Класний керівник року”.
Переконливо довели свою майстерність учителі школи на міських конкурсах “Учитель року”, переможцями і призерами яких у різні роки стали: Л.Нещадим, А.Арестенко, І.Ковалик, Л.Швидка, О.Галаган, Н.Кучерук, О.Дорошенко.
За останні 5 років школа має 82 переможці і призери ІІ етапу Всеукраїнських олімпіад з основ наук, 44 учні стали учасниками ІІІ (обласного) етапу, 25 із них - його переможцями та призерами.
За підсумками рейтингу, що проводиться щорічно в місті, протягом останніх років, школа № 12 виборює перші місця в номінаціях “Кращий заклад освіти” та “Кращий керівник року”.
Уміння бачити і чітко уявляти перспективу, бажання створити для своїх учнів та учителів найкращі умови, не зупинятись на досягнутому, постійно йти вперед, удосконалюватись - ось завдання, які ставить перед собою директор школи В.С.Антоненко і успішно їх вирішує.
За сім років існування школи створена належна матеріально-технічна база, створено 38 навчальних кабінетів, 3 методичних кабінети, функціонують столярні і слюсарні майстерні, кабінети обслуговуючої праці, актовий зал, спортзал, їдальня, стадіон.

Коцюбинський гуманітарний ліцей

Селище Коцюбинське Київської області існує з 1900 року (хутір Берковець). 11.02.1941р хутір Берковець перейменовано в смт. Коцюбинське. Довгий час у селищі не було школи. Діти вчилися в школах м. Києва.
Зразу ж після звільнення від окупації в 1943 році вчителі Усенко М.Г. та
Демченко П.Н підняли клопотання про відкриття в селищі початкової школи.
У 1944 році початкову школу було відкрито в будинку репресованих Вернерів. Першим директором школи була Усенко М.Г. З кожним роком кількість дітей збільшувалась, школа стала неповною середньою. Розміщувались класи в приватних будинках та на території деревообробного комбінату. Директорами школи в були Бабанський, Сокур Л.П., Клінковський А.Н.
У 50-х роках розпочалося будівництво нової школи, яка 1 вересня 1955 року відкрила двері учням. Школа будувалася силами підприємств, жителів селища та працівників школи. На той час вона носила назву “Середня школа селища ім.М.М.Коцюбинського”. Директором нової школи став Дерев”янко М.М., завучем - Ракитянський С.П. На той час школа мала 19 класів, в яких навчався 581 учень.
З перших днів роботи, школа виявилась для селища замалою, тому й розпочала працювати в три зміни: 1 і 2 зміни - дитячі, 3 зміна - вечірня школа робітничої молоді.
У 1956 році при школі було організовано музичну студію вчителями
Демченко Н.Л. та Кисіль Г.Л. У студії були класи фортепіано, баяна, викладалось сольфеджіо та музична література. Ця студія працює і до цього часу, але вже при Будинку культури.
Зростало населення селища, а разом з ним і збільшувалась кількість учнів в школі. При потужності 320 місць в 70-х, на початку 80-х в школі навчалося в 3 зміни майже 1500 учнів. Виникла нагальна потреба в будівництві ще однієї школи. Завдяки заповзятливості, великій енергії і щирому бажанні допомогти дітям і їх батькам Дворника В.І., який був на той час директором школи, було вирішено питання про будівництво нової школи. Жителя селища й понині згадують цю самовіддану людину, педагога, військового, інваліда Великої Вітчизняної війни з почуттям глибокої шани й щирої вдячності.
За період свого існування школа декілька разів змінювала свій статус: від семирічної - до середньої загальноосвітньої та ліцею.
Але який би статус не мала школа, в ній завжди працювали самовіддані вчителі, майстри своєї справи такі, як: Антоненко Г.І., Мартинюк Є.В., Кучеренко Н.К., Решетник О.П., Попова Г.М., Пилипенко Г.В., Савощенко Л.Я., Вашуленко М.С.(нині академік, доктор педагогічних наук ), Терещук Р.П., Шиленкова Д.І. і багато, багато інших, які свої знання, вміння і любов віддавали дітям. В 70-х роках шкільний хор під керівництвом талановитого вчителя Рябиці В.А. був неодноразовим переможцем міських та обласних оглядів художньої самодіяльності. Школа завжди приділяла велику увагу всебічному і гармонійному розвитку своїх вихованців: поряд із предметними гуртками завжди працювали музичні ансамблі, драматичний і ляльковий театр, гурток юних натуралістів і авіамодельний, ансамблі народних та духових інструментів.
Починаючи з 1950 року, школу закінчило 3542 учні, з них 39 нагороджено золотою та срібною медаллю. І найкращий, як ми вважаємо, показник роботи педагогічного колективу школи, що 42 її випускника стали педагогами.
Школа розвивається, знаходиться в постійному пошуку. В даний час - це заклад нового типу, - Коцюбинський гуманітарний ліцей. Педагогічний колектив ліцею, який складається в більшості з молодих, талановитих, заповзятливих людей, працює над створенням системи роботи з обдарованими дітьми, вихованню їх гідними представниками нашої молодої держави. Учні і вчителі співпрацюють з рядом вищих навчальних закладів та науковцями науково-дослідницьких інститутів. В ліцеї працює багато різнопланових факультативів, гуртків, спецкурсів для забезпечення всебічних запитів і потреб дітей. Заклад набуває нового звучання, нового життя.

Навчально-виховний комплекс школа І ступеня-дитсадок № 21 “Берізка”

Більше 50-ти років дітвора села Яблунька, пізніше також мікрорайону Склозаводська, щоранку приходить до свого улюбленого садочка. Тут дітям завжди раді, чекають їх з великим нетерпінням, зустрічають та піклуються про них з материнською любов’ю.
У далеку історію відійшов той 1949 рік, коли вперше було вирішено відкрити дитячий садок в селі Яблунька для дітей працівників Бучанського заводу скловиробів. Збудувати нове приміщення не було можливості, і лише в будинку двоповерхового гуртожитку для дітвори було виділено три кімнати. В одній з кімнат розмістилася ясельна група, де були діти від 1-го місяця до 3-х років. Вихователем у них була в цей час Цегельник М.І. Група нараховувала лише 9 дітей.
Першою завідуючою цього садочка стала Морозенко К.В. Вона ж була завгоспом і медичною сестрою. На цій посаді пропрацювала 28 років.
Поступово завод нарощує виробництво, збільшується колектив працюючих. Розширюється і дитячий садок. Тут уже нараховується до 50-ти дітей. У 1950-му році будується дитячий садок (без проекту) на 4 групи. На допомогу завідуючій призначаються завгосп Коротка В.І. та шеф-кухар Корченок Д.В. За виробничою необхідністю БЗС відкриваються цілодобові групи, де діти знаходяться протягом робочого тижня. В літній період на базі дитсадка організовувався оздоровчий табір для школярів, батьки яких працювали на виробництві.
І знову зростає виробництво Бучанського заводу скловиробів… Збільшується колектив працівників дитсадка. Зокрема, вихователі Селюніна Н.П., Опанасюк М. Б., Данчук Г.Г., Швед Н.А., Томіліна В.Ф., Власюк М.Г., які прийшли в 60-х роках, створили дієздатний, творчий, активний колектив, і були кістяком цього колективу протягом 20 років.
У 1966 році село Яблунька приєднується до селища Буча. На заводі будують новий цех по виробництву труб. Дитячий садок переповнений… Старе приміщення перебудовують знову. З’являється двоповерхова будова.
У такому вигляді садок працює до 1977 року.
Завершила обладнання дитячого садка і здійснила його відкриття Микитенко М.А., яка стала другою завідуючою, після того, як пішла на заслужений відпочинок Морозенко К.В. Новий дитячий садок прийняв дітей в липні 1977 року. Разом із збільшенням кількості груп у новому дитячому садочку зростає і колектив. Він поповнюється молодими вихователями: Байденко Р.З., Клименко Л.І., Шевченко Т.І., Лізенко Н.О., Сауляк О.М., Кот Н.М. та ін.
Для дітей, які мають недоліки у мовному розвитку, відкриваються спеціалізована логопедична група. Логопед цієї групи - Енаннова Р.К.
Будинок і територія дошкільного закладу стали кращими в селищі. Умови перебування дітей відповідали всім сучасним вимогам до дошкільного виховання. Світлі спальні, просторі групові кімнати, музичний зал, басейн, добре обладнаний медичний кабінет, великий харчоблок - все це для дітей.
З 1981 року дошкільним закладом завідує Кот Н.М., яка до цього часу виховувалася у даному дитячому садочку, працювала вихователем, методистом. Продовжується робота по благоустрою території дитячого закладу, створюється спортивний майданчик для занять фізкультурою на свіжому повітрі.
У 1986 році на посаду завідуючої дитячим садочком №21 БЗС призначається Лізенко Н.О. На цей час БЗС розширює своє виробництво, зростає чисельність працівників, розбудовується мікрорайон Склозаводської, і діти віком від 1 до 7-ми років, які проживають в мікрорайоні Склозаводської та села Яблунька, охоплені суспільним дошкільним вихованням.
Зважаючи на те, що в мікрорайоні відсутня школа, а дітям 7-ми річного віку небезпечно користуватися залізничним транспортом, в 1991 році силами батьків, адміністрації БЗС та завідуючої Лізенко Н.О., старе приміщення дитячого садочка реконструйоване під початкову школу. Там розмістилися 3 класи. З цього часу дитячий садок №21 “Берізка” БЗС стає школою І ступеня - дитячим садком, а завідуюча
Лізенко Н.О. - директором. Перші вчителі новоствореної школи - Кармазіна О.М., Давиденко Л.В., Позирей Л.М. - навчають дітей і сьогодні.
У 1992-1993 навчальному році кількість класів збільшено до 5. Для дітей створені різні гуртки: хореографіний, циркова студія, зображувальна діяльність. Незмінним керівником гуртка зображувальної діяльності є Петухова Н.М.
На даний час комплекс школа І ступеня - дитячий садок №21 “Берізка” нараховує : 2 ясельні групи (діти від 1 року до 3-х); 5 дошкільних груп (від 3-х до 6-ти років); 1 реабілітаційну групу (для дітей з особливими потребами); 7 класів (4 класи працюють за програмою “Крок за кроком”). Школа-дитсадок охоплює 320 дітей робітничого селища. З даною кількістю дітей працює 61 працівник, з них - 34 педагоги: 7 вчителів початкових класів, 2 вчителі-предметники (вчитель музики та вчитель англійської мови), 2 асистенти, 16 вихователів дошкільних груп, 2 вихователі-предметники (вихователь зображувальної діяльності та вихователь фізкультури), 2 музичних керівника, 3 логопеди. Вищу педагогічну освіту мають 23 працівники, вищу кваліфікаційну категорію - 7 спеціалістів.
За час існування у навчальному закладі створилися 4 сімейні династії працівників: Данчук, Карплюк, Воловик, Іванови.
За роки свого існування навчально-виховний комплекс школа-дитячий садок багаторазово ставав майданчиком для перевірки на “слушність” педагогічних ідей, апробації їх на практиці.
З 1994 року в двох дошкільних групах нашого дитячого садка розпочався експеримент за Міжнародною програмою “Крок за кроком”. З 1996 року всі групи дитячого садка, за рішенням педагогічної ради, почали працювати за програмою “Крок за кроком”. А далі був наступний крок: і діти, що виховувалися у дитсадку за даною програмою, почали навчатися у 1996 році за цією ж програмою у школі.
Тісна співпраця із Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” дала можливість дітям школи-дитсадка цікаво пізнавати світ. Так, з 1998 року з дітьми проводяться заняття за програмою “Формування образного мислення”, до звичайних груп та класів залучаються діти, які мають особливі потреби. У 1999 році відкривається реабілітаційна група для дітей, які мають фізичні та психічні вади розвитку.
З 2001 року розпочав свою роботу новий експеримент для педагогів, батьків та дітей під назвою “Запобігання насильства над дітьми”. Лізенко Н.О., Руда Л.М.

Навчально-виховне об`єднання "Освіта"

Центр позашкільної роботи з учнівською молоддю - інноваційний багатопрофільний заклад, у якому є такі структурні підрозділи:
- повна середня загальноосвітня І-ІІІ ступенів „Школа здорової дитини”;
- школа мистецтв;
- школа раннього розвитку дитини „Джерельце”;
- відділ допрофесійної підготовки.
Центр позашкільної роботи з учнівською молоддю бере свій початок з 1989 року, директор закладу Тюріна Л.Г.
Заклад має кабінети: музичний, хореографічний, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, допрофесійної підготовки; спортивний та святковий зали.
За час існування кількість дітей, що охоплені роботою гуртків та об’єднань закладу зросла з 600 до 1300 в 2001-2002 навчальному році.
Із 1996 року в Центрі почали працювати гуртки для дітей старшого шкільного віку, які надавали додаткові знання з допрофесійної підготовки: „Перукарська майстерність”, „Основи класичного масажу”, „Сучасне моделювання одягу”, „Іміджмейкерство” та інші.
У 1997 році почала працювати школа раннього розвитку дитини „Джерельце”. Її вихованці - це діти віком від 4-х до 6 років. Навчальний план „Джерельця” включає такі дисципліни: навчання грамоти, розвиток мовлення, математика, логіка, англійська мова, німецька мова, ритміка, образотворче мистецтво. Заняття другої половини дня забезпечується предметами естетичного циклу: хореографія, ліплення, орігамі, довкілля.
„Школа здорової дитини” є членом Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю, де основна увага приділяється валеологічній та оздоровчій роботі з дітьми. У 2000 році гуртки естетичного напрямку Центру позашкільної роботи були реорганізовані в Школу мистецтв, основні методологічні засади якої - навчити дитину творити і прагнути творчості. До послуг юних ірпінчан: творче об’єднання декоративно-прикладного мистецтва „Мальованка”, творче об’єднання „Ляльковий театр”, ансамбль народної пісні і танцю „Джерело”, хореографічний колектив „Райдуга”, гуртки „Академічний живопис”, „Вироби з бісеру”, „Художня вишивка”, „Образотворче мистецтво”, „Акторська майстерність”.
Цікавою інноваційною формою виховної роботи в позашкіллі стала година духовного спілкування - конструктивний діалог викладача та вихованця, формування позитивних образів, переживань та спонукань; вплив на ціннісну орієнтацію дітей.
Переважна кількість керівників Центру працюють за авторськими творчими програмами.
Вихованці ЦПР є неодноразовими лауреатами і призерами обласних конкурсів, фестивалів дитячої творчості „З народного джерела”, „Таланти твої, Київщино”, „Повір у себе”, „Моя веселкова Україна”, Київського міського конкурсу „Писанкова веселка”, Міжнародного конкурсу дитячої творчості „Золотий лелека”.
Визначивши збереження здоров’я дитини основним напрямком своєї виховної роботи, ЦПР у 1999 році став колективним членом Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю. Мета виховної роботи - сформувати в учнів свідоме, відповідальне ставлення до свого здоров’я.
З вересня 2001 року ЦПР є учасником Україно-Канадського проекту „Молодь - за здоров’я”.

Загальноосвітня школа І ступеня № 11

Наш рідний край - урочище Кичеєве, яке входить до складу селища Ворзель; у ньому проживає близько 9 тис. чоловік.
Найстарішим будинком є приміщення загальноосвітньої школи І ступеня №11, яке збудоване ще в 1827 році. Про це свідчить металева табличка, яка збереглась на фасадній стіні будівлі. Приміщення належало до революції Івановському С.П., інженеру цукрової галузі.
Після революції будівлю конфіскували, родину Білостоцьких виселили; тут був спочатку організований агітбригадний театр, згодом кінотеатр. Протягом короткого періоду - селищна рада та церква.
Напередодні Великої Вітчизняної війни будівля була передана для навчання дітей ; таким чином в урочищі Кичеєво з’явилась школа.
Після війни протягом тривалого часу завідувачкою школи працювала ЛіщинськаЛ.Г. Саме їй було доручено очолити групу по ліквідації безграмотності в селищі.
Із 4 вересня 1968 року по вересень 1986 наказом облвно директором школи була призначена Главняк Н.Є. Саме в цей період було добудоване приміщення школи, замінено пічне опалення на водяне, обладнана їдальня, підведена проточна вода. В цей період у школі вчителями працювало подружжя Лаптєвих.
Із вересня 1986 року по серпень 1996 школу очолював Швай П.П. За період керівництва навчальним закладом змінився благоустрій території : подвір’я заасфальтовано, споруджено спортивний майданчик, огороджено територію.
З вересня 1976 року по даний час директором школи працює Гришко Н.І. За цей час обладнано дитячий ігровий майданчик на подвір’ї , побудувано маленьку газову котельню, підведено газ.
З 1997 року школа стала малокомплектною. У школі вчиться 28 чоловік, учням створені хороші умови для навчання.

Загальноосвітня школа І ступеня № 15

У 1947 році в конторі радгоспу “Бучанський” (селище Гостомель) на другому поверсі проживали робітники радгоспу, а в чотирьох кімнатах відкрили початкову школу.
Держава, дбаючи про зростання освітянського рівня населення, допомагає радгоспу забезпечити школу педкадрами, програмою. Перший випуск налічував 25 дітей. Першим директором була Нечипорук К.Г., учителі - Христюк П.М. і Христюк О.О. Згодом Христюк О.О. став директором школи.
Поступово до школи відходили нові кімнати. З’явилася можливість відкрити кімнату природи, яку заповнювали різновиди декоративних квітів.
Потім місце директора школи зайняла Ярошенко О.Г., а згодом - Бандур Н.П. У 1986 році було відкрито клас для дітей - шестирічок, спальну кімнату і спортивний зал.
Із 1947 по 2000 рік у початковій школі навчалося понад 3598 дітей.
Нині в ЗОШ І ступеня № 15 м.Ірпеня навчається 75 учнів, директор - Вагнер Л.В.
Крім чотирьох класних кімнат, спальні, спортивного залу, є методичний кабінет, бібліотека. Відкрито групу продовженого дня для дітей - шестирічок. Всі класні кімнати школи світлі, теплі, затишні і, крім того, оснащені новими меблями. Навчально-виховну роботу здійснюють: Зузанська С.В.,Чумак С.Б., Дегода О.Г. Учні залучаються до роботи в 4-х гуртках, які працюють у школі.

Загальноосвітня школа І ступеня № 16

Сьогодні жителі Гостомеля здобувають освіту у чотирьох загальноосвітніх школах: дві І ступеня та дві І-ІІІ ступенів. Загальноосвітня школа І ступеня №16 - одна із них. Вона розташована на відстані 8 км від столиці України і 2 км від Ірпеня у мальовничому куточку Гостомельщини - селищі Мостище.
У 1901 році місцевим священиком Василієм разом з громадою села було збудовано церковно-приходську школу. Недалеко від школи знаходилась церква.
Під час громадянської війни село неодноразово руйнували. Але жителі Мостища відбудовували його. Після громадянської війни школа стала початковою чотирьохрічною, де навчалося близько 70 дітей. Завідуючим школою був Рудь І.Ф. Він віддав школі понад 20 років.
Нелегко було працювати в класах-комплектах. Але педагогічний колектив школи не тільки навчав дітей, але дбав і про виховання в учнів любові до природи, до свого селища, повагу до людей. Після закінчення початкової школи школярі продовжували навчання в семирічній школі селища Горенка.
В роки Великої Вітчизняної війни школа не працювала. Вона відкрила свої двері для навчання тільки після закінчення війни. Школа розташована на центральній вулиці селища, яка носить ім`я Героя Радянського Союзу пілота-винищувача капітана В.К.Кулєшова, який був збитий у повітряному бою над Мостищем.
Жителі селища з вдячністю згадують сім`ю Супрунюків. Супрунюк О.Н. був завідуючим школою, а його дружина працювала вчителем. В школі були класи-комплекти.
З 1 вересня 1958 року завідуючою Мостищанською початковою школою призначено Дзюбу К.Г., яка віддала школі дев`ятнадцять років.
У 1967 році Мостищанська початкова школа Києво-Святошинського району була переіменована в Ірпінську початкову школу №16. Рішенням Київського облвиконкому від 10 квітня 1972 року село Мостище було включене до селища міського типу Гостомель.
З 1 вересня 1977 року завідуючою школи починає працювати Андрощук Н. Ф. У цей період збільшується кількість учнів у школі, але недостатньо для того, щоб розформувати класи-комплекти.
У 1982 році у школу приходить випускниця Київського педагогічного училища Майко Т. В. А у 1984 році - випускниця Ржищівського педагогічного училища Рог Н. М. У цьому ж році у школі сформовано три окремих класи.
З серпня 1987 року завідуючим школи працює Потапенко О. В. Під його керівництвом здійснено перебудову класних приміщень, організовано групу продовженого дня та харчування дітей.
В школі є три класні кімнати, ігрова кімната, організовано невелику бібліотеку. Створена шкільна дитяча організація «Веселка», яка об`єднує усіх школярів школи.

Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 8

Відгриміла Велика Вітчизняна війна. Народ повертається до мирного життя. Починають працювати школи. Довгоочікуваний дзвінок у 1945 році покликав за парти школярів селища Буча. Це була початкова школа по вулиці Шевченка, куди завідуючою призначено молоду вчительку Калюту З.М., яка у роки війни була розвідницею другої партизанської бригади загону під керівництвом Івана Калашника, що діяв у районі ставки Гітлера “Вервольф” під Вінницею. Указом Президії Верховної Ради СРСР Калюту З.М. нагороджено медаллю “За відвагу”.
У школі також працювали: Красновська Н.Г., Іщенко О.Г., Невмивако Д.К., Олефіренко Ф.С., Сташевська З.П., Романова Н.П., Рудич О.М., Лунько Г.І., Русинова Р.А.
Дитячий будинок і початкова школа функціонували до1961року.
Із 1961 року відкривається Бучанська восьмирічна школа №2, директором якої було призначено Кирилюк Л. М., а заступником - Шевчука М. П., який очолював колектив цієї школи з1962р. по 1971р., зараз він - директор Ірпінської Української гімназії.
У 1965 році було розроблено та затверджено проект реконструкції Бучанської восьмирічної школи №2, а саме: добудувати 8 класних кімнат, спортивний зал, їдальню. Добудова і реконструкція дала можливість однозмінного навчання і покращення умов праці учителів та учнів; у 1972 році будівництво було завершено.
Із 1976 року школі декілька разів змінювали статус:
1976 рік - санаторно-лісна школа для дітей з малими і затухаючими формами туберкульозу.
1986 рік - санаторна школа - інтернат для дітей з психоневрологічними захворюваннями.
Із 1988 року школа знову стала загальноосвітньою восьмирічною, тепер це - ЗОШ І-ІІ №8 м. Ірпеня.
Крім інтересу до знань, науки, книги, у дітей є ще й інші інтереси - трудові, творчі. Важливо розвивати індивідуальні нахили, здібності. Саме цим і займалася в школі Сорокіна Г.М., яка першою в Приірпінні відкрила у загальноосвітнній школі №8 музичні гуртки. Це: гра на фортепіано, бандурі, гітарі, баяні, акордеоні, кларнеті. Отже, можна з впевненістю сказати, що становленню Ірпінської музичної школи передувала копітка робота учителів-ентузіастів. Сьогодні Сорокіна Г.М. допомагає хоровому колективу школи, передає свій досвід молодим педагогам.
Нині в загальноосвітній школі І-ІІ ступенів №8 м. Ірпеня навчається 181 учень. Навчально-виховний процес здійснюють 17 педагогів.
Педколектив працює над реалізацією проблеми особистісно зорієнтованого підходу, удосконалення змісту, форм і методів навчання, родинного, громадянського та екологічного виховання школярів.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

У 1944 році у зв’язку з прибуттям в місто Ірпінь сімей військовослужбовців, діти яких не знали української мови, у приміщенні школи по вул. Пролетарській були відкриті класи з російською мовою навчання.
У 1946 році на базі цих класів було організовано середню школу № 2 з російською мовою викладання.
У 1954 році почалося будівництво нового приміщення школи по вул. Тургенівській, 28. З 1956 року школа почала працювати за цією адресою.
Першими директорами школи були: Ковальська Є.М., Слободян Ф.М., Прилипко Г.А., Гриценко В.Д., які значну увагу приділяли зміцненню та розширенню матеріальної бази школи.
Значний вклад у розвиток освіти в 50 - 60-х роках внесли вчителі Білянкін М.І., Прилипко Р.І., Іванова Н.В., Здаревська В.О., Вадимов Я.В., Іванова Г.П., Слободян Ф.І., Кириленко В.П., Фоміна А.С., Вадімова М.М.; Леонтюк Г.Т., Душкіна Л.П., Строкоус З.Є., Семко О.Г., Станкевич Д.Т., Безсмертний М.Я., Прилипко Г.А., Барановський Б.В., Галіцина М.П., Калітвянська А.С., Шевченко Н.М., Товстоногий Ф.В., Сладкевич В.К.
У період, коли керівником школи був Кириленко В.П., (24.04.63 - 1.03.66) пожвавилась наукова робота. Працювали різні секціі Малої академії наук школярів. Деякі випускники школи в майбутньому стали відомими вченими.
З 1967 року директором школи було призначено Здаревську Віру Олександрівну. Було збудовано нове приміщення на 420 місць та нову котельню.
З 1978 року по 1982 р. школу очолювала Гриценко Ліна Кирилівна. Старшою піонервожатою на той час працювала Лісовська Валентина Олексіївна, яка зараз викладає в школі історію.
З 1983 по 1985рр. директором школи була Давидова Д.П. У той час в школі було створено музей Бойової Слави 74-ї Стрілкової дивізії. Засновником і керівником музею був викладач військової підготовки Шумара Ф.І.
У період, коли керівником школи був Мартиненко М.О. ( 1986 - 1999рр.) було збудовано приміщення нової їдальні. Значну допомогу в цьому надали шефи - Ірпінська шкіргалантерейна фабрика.
З 1.09.1999 року школу очолює Бєлова І.Г., під керівництвом якої школа працює над проблемою: “Використання можливостей навчально-виховних комплексів у розвитку творчих здібностей учнів на уроці та в позанавчальний час; спільна діяльність школи та сім”ї у формуванні обдарованої, творчої, духовно розвиненої особистості”.
Кращі педагоги закладу: Ільючик Н.С., Гудима В.М., Лісовська В.О., Черченко С.Д., Людино Л.В., Наконечна Р.В., Пиріг Г.М., Волохова В.А. Школа має свої традиції, інновації, цікаві педагогічні знахідки та здобутки: учнівські клуби “Прометей”, “Дебати”, КВК, “Здоров”я”. З 2001 року школа має свій сайт: http:// www.school2.osvita.irpin.net

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3

22 квітня 1948 року Рада Міністрів України прийняла рішення про будівництво неподалік Ірпеня цегельно-черепичного заводу. Це вплинуло на ріст населення
Отже, виникла потреба розширити шкільну систему міста. Згідно з плановою документацією (1955 року) м. Києва було розпочато будівництво типової школи на 280 учнівських місць. Закінчено будівництво у 1956 році.
Своїх перших учнів школа прийняла в 1957-1958 навчальному році.
1 вересня 1957 року Ірпінська семирічна школа № 3 відкрила двері для своїх перших учнів. Школу було укомплектовано 282 учнями, вчити молоде покоління прийшло 15 учителів.
Першим директором школи був Слободян Ф.І. Він керував роботою школи з дня її відкриття (1957 - 1969 рр.). За його керівництва було добудовано 3-й поверх школи, а також їдальню і спортивний зал, збудовано майстерні і приміщення для початкових класів.
Першими вчителями школи були Калайда Д.Ф., Кулаківський А.В., Шолох В.О., Гашан О.Я., Загородня Д.О., Самсонова М.Д., Величко Н.Х., Шаповал, Бенецька Л.С., Антоненко В.С., Захарова Ю.П., Тупіцина М.П., Зайківська П.О., Левченко К.А.
1958 рік приніс нове для школи - за наказом № 616 Київського обласного відділу народної освіти від 23 серпня 1958 року Ірпінську семирічну школу № 3 реорганізовано в Ірпінську дослідну восьмирічну школу.
З 1958 року завучем школи працював Лук’яненко В.Я. Ця людина пройшла крізь полум‘я війни, отримала чимало славетних бойових нагород. Лук”яненку В.Я. в 1966 році першому в місті було присвоєно звання “учитель-методист”. Перший випуск школи відбувся в 1959 році.
З 1960 року школа отримала новий статус - Ірпінська восьмирічна трудова політехнічна школа № 3. На початок 1964-1965 навчального року у школі було 20 класів, навчалось 675 учнів. 1967 рік. Зі стін школи вийшло 386 учнів. У 1969-1970 навчальному році в школі навчається 922 учні і працює 34 вчителі.
З 1969 року школою керує вчитель російської мови та літератури Людино І.Є. За час його роботи зі стін школи вийшли у життя 22 випуски учнів. Це 1374 учні, з яких 35 золотих медалістів.
Під керівництвом Людино І.Є. здійснювався перехід на кабінетну систему навчання. У цей час було обладнано практично всі кабінети технічними засобами навчання, а також створено краєзнавчий музей (керівник - вчитель історії Передерій О.М.), кімната бойової і трудової слави (вчитель Григор‘єва А.Д.). 1977 рік. Школа святкувала свій 20-річний ювілей. За цей період вона мала 18 випусків учнів. У кожен випуск вкладено вчительське вміння, любов, неспокій, хвилювання, радість і сум.
З роками школа розширювалась, зростала кількість учнів та ріс педагогічний колектив. Щоліта під керівництвом вчителів на базі школи створюються дитячі табори праці та відпочинку з метою оздоровлення та виховання учнів.
З 1991 по 1993 рік посаду директора займала вчитель англійської мови Чешко Т.І., а з 1993 по 1997 роки - вчитель математики Завадська К.В. 27 серпня 1998 року відкрито нову будову школи на 1500 місць. І нині учні мають змогу навчатись в новій сучасній школі, де є всі умови для навчання. Відкривала новозбудовану школу Ситницька В.І., яка обіймала посаду директора школи з 1997 по 2000 роки.
Школа завжди пам”ятатиме кращих педагогів мікрорайону комбінату “Прогрес”: Парчевського С.П., Щербакову Н.П., Кисельова С.Т., Стратійчук К.Т., Гончаренко В.П., Логвиненко Н.С., Лелюх Л.Ф. та багатьох інших. З грудня 2000 року школу очолив Пальніков О. Г.
У даний час школа працює над проблемою: Творче спрямування діяльності педагогічного колективу на створення та забезпечення змістовної основи для всебічного розвитку юної особистості з максимальним урахуванням її індивідуальних здібностей та обдарувань, активно використовуючи нові педагогічні технології, елементи експерименту та перспективного педагогічного досвіду, - у сучасних соціально-економічних умовах становлення громадянської освіти.
У школі ведеться активна краєзнавчо-пошукова робота, мета якої - створити на базі школи музей освіти Ірпеня. Педагогічний колектив школи дбає не лише про якісне навчання дітей в комфортних умовах, а й про їх подальшу професійну освіту: на базі школи діють гімназійні групи і ліцейні класи.
У 2000-2001 н.р. в школі навчається 1010 учнів у 33 класах. З них в 1-3 класах - 291 учень, у 5-11 класах - 719 учнів, працює 58 педагогів. Серед педагогічних працівників 14-відмінників освіти України, 1-вчитель-методист, 6-старших вчителів, 23-вчителі вищої категорії, 10-вчителі І категорії, 8 - ІІ категорії, 17- вчителі-спеціалісти.
Загалом за роки існування школи її випускники одержали 94 золотих і срібних медалей.
Вже майже 45 років кожного ранку по вулиці Жовтневій стрімким потоком йдуть учні, щоб потрапити в неосяжний світ науки і знань, і кожного ранку їх зустрічає рідна школа, яка з любов‘ю та вірою веде їх у майбутнє.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4

У 1964 році у селищі міського типу Буча була збудована двоповерхова будівля школи на 12 класних приміщень і 1 вересня 1964 року прийняла в свої класи 577 учнів і 26 вчителів.
Спочатку школа мала статус “Бучанська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа №3”. Першим директором був Чернишов С. Т.
Перший випуск налічував 22 випускники. Це були діти 1947 і 1946 років народження. У наступному, 1966 році, зі школи випущено 58 випускників. Всього школою здійснено 35 випусків і дано путівку в життя 4073 випускникам.
Нагороджених золотою медаллю за особливі успіхи в навчанні - 62 випускники, срібною медаллю за успіхи в навчанні - 58 випускників.
У школі в одній з перших у місті почало запроваджуватись профільне, поглиблене вивчення базових дисциплін, що збереглось і на сьогодні.
За час свого існування школа змінювала статус. З 15 серпня 1967 р школа стала називатись Ірпінська середня школа №4. В1991 р. в школі були створені гімназійні класи, а в 1993 р. вона була перейменована в Ірпінську середню школу-гімназію №4. В 1994 р. з’явилась нова назва - Ірпінська Українська національна гімназія. А в 1997 році відбувся розподіл гімназійних і загальноосвітніх класів. Школі було повернуто статус Ірпінської середньої школи №4, а в двоповерховому корпусі розмістилась гімназія.
За роки існування приміщення школи розширилось: у 1981 році був добудований трьохповерховий корпус з їдальнею на 240 місць, актовим залом на 200 місць, спортивним залом і бібліотекою.
На посаді директора школи були Чернишов С.Т. - з 1964 до 1965 року. Мізаріцький В.З. - з 15.08.1965 р. до жовтня 1971 р.
Із жовтня 1971 до 1997 р. педагогічний колектив очолював Шевчук М.П.
З 1997 р. і понині директором школи є Ковалик І.Т.
За роки свого існування школа не тільки випустила в світ прекрасних людей, а й виплекала цілу кагорту майстрів педагогічної справи. Довгий час у школі працювали Білан Р.А., Сторожук Н.А., Роженко К.О., Тюменцев М.В., Хвиля Н.І., Кучеренко З.П., Нетідова В.Д., Вовк З.С., Задорожний П.Ю. та його дружина Ніна Іванівна, Волоха Р.М., Ченакал І.І., Шейгас А.А., Біла Л.Д. Понад 20 років працюють у школі Горбань Н.І., Мудряк К.Ф., Олексюк Л.М., Ситник Г.М., Струніна В.І., Анженко Г.С., Черниш Н.Т., Петренко А.М.
Учителі школи були активними учасниками І, ІІ, ІІІ турів Всеукраїнського конкурсу “Учитель року”.
Великий внесок у розвиток патріотичного виховання школярів зробила уже покійна нині Хвиля Н.І., яка віддала школі 52 роки своєї невтомної праці. Н.І.Хвиля була відзначена багатьма урядовими нагородами, але найпочеснішою для неї була медаль А.С.Макаренка та орден Трудового Червоного Прапора.
У 2001-2002 навчальному році у школі працює 69 педагогів. З них два вчителі мають звання “учитель-методист”. Це - Горбань Н.І. та Мудряк К.Ф. Горбань Н.І. нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Звання “старший Учитель” мають 6 учителів. 14 учителів нагороджені знаком “Відмінник освіти України”.
У школі 36 класів, де навчається 1150 учнів. У початкових класах учні вивчають англійську мову, ритміку, учні 10-11 класів вчаться за такими профілями: математичний, філологічний, загальноосвітній, фізико-математичний, гуманітарно-філологічний, технологічний.
За останні роки учні школи ставали призерами III туру Всеукраїнських олімпіад із базових дисциплін та II туру конкурсу науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України.
Школа працює над проблемою: “Нові підходи до уроку в умовах диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу, особистістно-орієнтованого навчання”.
У навчальному закладі діють дитячі організації за такою структурою: учнівські товариства, творчі об’єднання, клуби.
У школі склалися авторські традиції: “Свято осені”, ”Барви рідної землі”, свято “Малиновий дзвін”, посвята учнів перших класів у члени “Веселкової країни”, родинне свято “Мати - берегиня”, Вахта пам’яті, свято учнівської організації “Джерело”, посвята третьокласників в учнів школи II ступеня.
У школі існує широка сітка різнопланових гуртків для дітей різного віку (всього 24), гуртковою роботою охоплено понад 400 учнів.
Традиційним для школи стали хорові колективи, якими з 1970 року керує “учитель-методист” Мудряк К.Ф. Хор старшокласників неодноразово був Лауреатом обласних та міських конкурсів художніх колективів.
У 2001 році молодіжний хор нагороджений Дипломом Управління освіти і науки Київської облдержадміністрації за 3-тє місце в обласному фестивалі дитячого та юнацького хорового мистецтва “Київщина співуча”.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5

У 1913 році у маленькому будиночку по Базарній вулиці (тепер Радянська) в приміщенні приватного хлібопекаря Романцова було відкрито церковно-приходську школу. Діяла вона у складі двох груп при наявності одного вчителя.
Маленька школа не могла задовольнити потреби заможної частини населення, і тому „Товариство благоустрою” почало клопотання перед губернією про дозвіл відкрити у Ворзелі суспільну прогімназію початкових класів.
У 1918 році в будинку господаря Київської майстерні могильних пам’ятників - Іванова була відкрита Ворзельська суспільна прогімназія, директором якої став Маркевич С.О.
1920-1922 роки. Київ обезлюднів від голоду та холоду. Хто міг рятувався переїздом у підміські села, щоб перебути лиху годину. Так, у 1921році у Ворзелі опинився Валер’ян Петрович Підмогильний, український письменник, який працював вчителем у школі до 1923 року, викладав політосвіту та українську мову.
У проміжку між 1930 і 1935 роками школа була перейменована в школу ”колгоспної молоді”, але невдовзі повернута в систему освітніх навчальних закладів із старою назвою - “Школа трудової молоді”.
У період війни учні школи взяли активну участь у боротьбі з німецькими загарбниками.
У період окупації школа функціонувала як початкова.
Після війни, з 1945 по 1965 роки, школа називалась “Ворзельська середня залізнична школа №14”. У 50-60-х-роках школа розміщувалась у декількох приміщеннях.
Під керівництвом учительки біології Долецької Ю.В. посадили біля школи рідкісні породи дерев, пізніше це став дендропарк. Біля школи існував чудовий фруктовий сад. Середня школа №14 створила власний кінотеатр ”Космос”, який існував понад 20 років. Всі посади в кінотеатрі займали школярі. При кінотеатрі існував клуб ”Цікаві зустрічі”. Сюди запрошували редакцію журналу ”Новини екрану”. Зі школярами зустрічався Сергій Параджанов, Павло Глазовий, Андрій Сова. Проводились предметні вечори.
Важливим кроком у вихованні підростаючого покоління стало відкриття у 1975 році музею Бойової слави, організатором і керівником якого був Альошков М.О.
Директорами школи працювали:
1968 - 1972 рр. - Сніжко М.М.
1972 - 1976 рр. - Постовий В.Г.
1976 - 1991 рр. - Кондратюк Л.Г.
З 1991 року директором школи є Гусевик В.С.
У 70 - 90 - х роках учнівська молодь під керівництвом своїх учителів продовжувала славну традицію минулих років - займалась пошуковою роботою з історії рідного краю. Створені альбоми з історії виникнення та розвитку санаторно - лікувальних закладів Ворзеля, підготовлено та узагальнено пошуковий матеріал з історії Ворзельського хлібокомбінату, організації Ворзельського комбінату благоустрою. У 1993 році, завдяки наполегливій праці вчителя - методиста української мови та літератури Бурко О.В., відкрито кімнату-світлицю Валер”яна Петровича Підмогильного. Через вісім років, знову таки завдячуючи наполегливості Ольги Василівни, при підтримці директора школи Гусевика В.С., вдалося відкрити меморіальну дошку Валер”яну Підмогильному. Школа живе в спогадах її учнів, а учні наповнюють змістом життя школи.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7

Землі, на яких виникло селище Буча в кінці ХІХ століття, належали поміщикам братам Грабовським, Сагатовському, Биховському і Соболевському. Завдяки будівництву Києво-Ковельської залізничної дороги (1898 р.), заселення Бучі йшло дуже жваво і селище швидко розросталось. Своєї школи не було.
Тому у 1918 - 1919 рр. рішенням Бучанського ревкому була створена майбутня школа № 7.
Перші 2 класи були розташовані у будинку громадянки Водкової по вулиці Симофорна ( зараз вул. Ватутіна). Поступово школа розширювалася. Було орендовано декілька кімнат у будинку Бачинської Н.П., а потім школа була переведена в будинок по вулиці Кочубея.
У 1926 році офіційно було відкрито початкову школу, яка в 1927 році перетворена в семирічну, а в 1937 р. - в середню школу.
Школа, як середня, стала називатися залізничною лінійною середньою школою № 13. У кожному класі було по 17-18 учнів. Учитель Варварова Н.К. однією з перших одержала звання “Заслужений учитель республіки”.
В 1941 році серед випускників школи був Носаров А. І. Він брав участь у звільненні України, був командиром бронетранспортера, дійшов до Берліна. Закінчив війну в червні 1946 року в Празі.
Носаров А.І. нагороджений Орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома медалями “За бойові заслуги”, “За взяття Берліна” і “За визволення Праги”.
Після повернення додому Носаров А.І. відразу влаштувався працювати учителем фізкультури в рідній школі, якій віддав 37 років.
З 1953 року школу № 7 було переведено під опіку Міністерства освіти.
Розбудова школи розпочалася під керівництвом директора школи ЛіщенкаІ.Б. Частими гостями в школі були президент Академії наук О.Патон, народні артисти СРСР О.Петрусенко, З.Гайдай, композитори Ревуцький і Шамо; письменники: М. Булгаков В.Сосюра, А. Малишко, М. Рильський, С. Скляренко, А.Корнійчук та багато інших.
У школі вчилися редактор газети “Зеркало недели” Матовий В.П., заслужена артистка України, лауреат міжнародного конкурсу В. Третьякова, письменник В.Онопрієнко, поет П. Кравчук, заслужений учитель України, кавалер Ордена Леніна Супронюк О.Н.
За часи існування школи її директорами були у 1926-1930 рр. Троян Г.І., у 1930 -37 рр. Рой І.Л., Канюка С.В., з 1937 року Сівак Г. Н., Мілещенко П. В., Сас А. Н., Приходько Д. Є., Кирилюк Л. М., Ліщенко І. Б., Критенко А. Д., а з 1975 року школу очолює Краковський Г. П.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9

Селищу Бучі вже сто років, а школі більше ніж сто, бо побудована вона в селі Яблунька, яке виникло значно раніше Бучі.
Це була однокласна церковно-приходська школа, навчання велося російською мовою.
З 1917 року під впливом подій, що відбувалися в країні, навчальні предмети почали викладати українською мовою. Згодом школа стала семирічною, а з 1959 - це восьмирічна школа №9 Києво-Святошинського району.
Із травня 1944 року по лютий 1947 директором школи був Куровський М.К., з 1947 по 1975 рік - директорами школи були: Панченко Н.М., Гедима Х.А., Алтиннікова В.І., Кот М.М., Сінчук Я.Я.
У 1974 році розпочалося будівництво нової школи по вулиці Вокзальній, а у вересні 1975 року діти вже розпочали навчальний рік у новій середній школі №9 м.Ірпеня.
Першим директором школи був В.З. Мізаріцький.
Колектив учителів восьмирічної школи №9 перейшов до нового приміщення школи. Сюди приєдналися вчителі шкіл №4 і №8 разом із дітьми, які проживали в мікрорайоні нової школи.
Адміністрація школи зуміла створити працездатний колектив учителів, який досягав високих результатів у навчанні та вихованні підростаючого покоління. У 1976-1977 навчальному році вже була проведена перша атестація вчителів.
Велика заслуга у згуртуванні педагогічного колективу належить Мізаріцькому В.З. - першому директору школи. Він жив школою, багато працював і з людьми, і для людей.
Навчання у школі велося за кабінетною системою. Кабінети середньої школи №9 були одні з найкращих у місті та в області.
Із листопада 1988 року по 1990 директором школи був Кушнір Д.Я.
Із 1990 року по 1994 рік директором школи був Піскун М.М., з 1994 року по 1996 рік директором школи працювала Гудзенко Л.Ф.
Тут, у середній школі №9 , прийшла заслужена слава до вчительки Сорокіної Г.М., яка багато сил віддала роботі музичної студії й урокам музики. Велику пошукову роботу проводив по створенню музею Бойової слави вчитель історії, “старший учитель “ Клюка Я.Т.
У школі працювали і працюють майстри своєї справи, вчителі: Кот З.Ф, Черненко Н.П., Южда Т.С., Головатюк В.П., Тищенко Р.М., Могилівер О.Р., Манзюк В.В., Зрютіна О.І., Іващенко Н.Я., Опанасенко Л.М, Білий В.Д., Гайдай М.В.,Забавська Н.В., Романко І.В., Яременко С.І, Подолинна К.Г., Тарасова В.С., Морозенко Н.І., Манзюк Т.І., Галкіна А.І., Скарбовенко С.П., Строкоус З.О., Мельсітова Л.М.. та ін. Із 1996 року школу очолює П.П. Швай.
Педколектив на чолі з директором працює над створенням необхідних умов для навчання та всебічного розвитку школярів. Матеріальна база школи значно зміцніла. У даний час у школі навчається 935 учнів у 33 класах, працює 56 педагогів.
Учні навчаються у профільних технологічних та природничо-математичних класах.
За 26 років існування школа випустила 1538 учнів, з них отримали золоті медалі - 27 учнів, срібні - 18 учнів.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 13

Історія освіти древнього селища Гостомель, що існує вже понад п`ять століть, сягає в глибину віків.
Багато бачив він за час свого існування. І страждав, і втішався безліч разів протягом 509 років. Переходив із рук литовських князів у руки польських королів, вів запеклу боротьбу за своє визволення. Одним словом, жив і творив свою славну історію.
У 1831 - 32 роках за сприяння одного з наступних володарів селища - поміщика Фелікса Осиповича Березовського було утворено єврейське елементарне училище. А трохи згодом, у цьому ж таки 1832 році, була створена церковно-приходська школа, де навчалось 40 дітей. Це була перша школа, де мали змогу здобувати освіту бідні селяни.
У 1900 році розпочала свою освітянську діяльність двокласна земська школа на 170 чоловік. Та більшість дорослого населення селища все ще залишалась неграмотною, тому в 1906 році за рахунок земства при Гостомельському двокласному училищі були створені вечірні класи для дорослих, у яких навчалось до 40 чоловіків і жінок.
У 20-х роках у Гостомелі була відкрита школа на 300 місць.
1936 р. - рік відкриття в Гостомелі середньої школи, яку було збудовано у центрі містечка. 1 вересня нова школа гостинно відкрила свої двері дітям. Очолив школу директор Родіон Кулицький.
У наступному, 1937 році відбувся перший випускний бал. Атестати отримали 19 юнаків та дівчат.
40 - і роки принесли нові випробування - окупацію селища німецько- фашистськими загарбниками.
Із дня свого відкриття по 1941 рік школа випустила 10 учнів, що одержали атестати з відзнакою, які давали право вступу до навчальних закладів без іспитів.
У вогненному 1941 році педколектив на чолі з директором Штілерманом М.Н. дав путівку в життя четвертому випуску.
У 1941-1943 роках, у період окупації, школа тимчасово не працювала. Приміщення школи було зруйноване авіаційною бомбою.
У листопаді 1943 р. прийшло визволення на багатостраждальну гостомельську землю. Відбудову школи взяли на свої плечі жінки - педагоги : директор школи Білик О.С., вчителі Ребрик Т.Я., Завірюха Ф.М., Майкова П.П. та ін. Зранку вони проводили заняття в уцілілих кімнатах, а після обіду ставали до важкої роботи - треба було відновити школу.
Скінчилася війна. В 1945 р. на роботу в школу приходить фронтовик, вчитель хімії Верстюк Ф.С. Невдовзі він стає директором школи, на цій посаді він працював 21 рік. З 1966 по 1995 рр. директорами школи були: Гудзинський О.С.,
Мулько Б.С., Андрусенко А.М., Кушнір Д.Я., Пальніков О.Г., Павленко Т.О.
У 1967 році Гостомельська середня школа була переіменована в Ірпінську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу № 13.
Школа та її випускники завжди пам”ятатимуть своїх педагогів: Тарнавську М.Д., Бортніка М.І., Хомича С.М., Кодякову М.П., Панченко М.А., Порецьку Н.С., Фрідріхсон Т.В., Шульгу С.І., Майкову П.П., Шульгу Н.О., Завірюху Є.М., Реву Г.С., Новицьку Л.О. та інших.
13 жовтня 1994 р. у день святкування 500 - річчя Гостомеля була відкрита нова школа. Першим директором школи - новобудови був Пальніков О.Г., якого 14 грудня 1995 р., змінив на цій посаді Захлюпаний В.М. Під його керівництвом школа набувала нового розвитку, збагачувала та зміцнювала свої кращі традиції. Обладнаний комп`ютерний клас, придбано сучасну комп`ютерну, копіювальну техніку, обладнано 49 навчальних кабінетів, бібліотеку, читальний зал, музей історії школи та історії селища Гостомель.
За весь період існування школа випустила 2518 учнів, в тому числі 105 медалістів. Є серед них і лікарі, і тележурналісти, і вчені, і інженери, і художники, і вчителі. 17 випускників сьогодні працюють вчителями у рідній школі. 7 лютого 1996 р. в день 60 - річчя середньої школи зусиллями педагогічного та учнівського колективів було відкрито музей школи, де зібрані і систематизовані всі матеріали, пов`язані зі школою, її працівниками та випускниками, починаючи з 30-их років ХІХ ст. до наших днів.
У 2001-2002 навчальному році у школі навчається 1102 учні у 37 класах, працюють гуртки, спортивні секції, ведеться цікава позакласна робота.
Творчо працює вчительський колектив, що налічує у своєму складі 68 осіб, з них - 11 відмінників освіти, 1 учитель - методист, 6 старших учителів.
Протягом 7 років роботи в новому приміщенні школа випустила 302 учні, 36 учнів закінчили школу із золотими та срібними медалями.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 14

Історія освіти Гостомельщини бере свій початок від 1900 року. Цього року було відкрито першу двокласну земську школу, де навчалося 170 учнів. На місці нинішньої ЗОШ № 14 до Великої Вітчизняної війни стояла льотна військова частина. Вона була невелика, особовий склад розміщувався у кількох казармах. Діти навчались у селищі Гостомель.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни льотна частина повертається на місце своєї попередньої дислокації .
Постає необхідність відкриття школи для дітей військовослужбовців. Командування військової частини виділяє під школу частину будинку, в якому розміщувалася військова медично-санітарна частина. І тільки значно пізніше, на початку 50-х років, весь будинок було віддано школі. Але подія 1 вересня 1946 року стала знаменною для всіх жителів містечка: була відкрита початкова школа. З початку свого існування вона довго функціонувала як малокомлектна. Працювало у школі два вчителі.
Після закінчення початкової школи діти військовослужбовців здобували подальшу освіту, як правило, у Київській середній школі № 40. Автотранспортний зв’язок військового містечка з Гостомелем, Ірпенем, Києвом був відсутній
Із 1 вересня 1951 року школа одержує статус семирічної, а з 1960 року, відповідно до реформи, школа існує як Гостомельська восьмирічна політехнічна трудова школа з російською мовою навчання. Директором був призначений Єрмашов П.М.
З вересня 1951 року починає працювати у школі вчителем історії та географії Євсігнєєва В.В. У1953 році її призначають директором школи. Цій нелегкій посаді віддала Віра Василівна 22 роки свого життя.
У період з 1956 по 1958 рік кількість учнів у школі неухильно зростає.
У 50-х роках постає питання про закриття восьмирічної школи як нерентабельної. Так тривало до початку 70-х років.
На 1 вересня 1962 року в школі навчається 90 учнів. Наповнюваність класів від 5 до 16 учнів. У школі працює 13 учителів.
Школа працює у дві зміни до кінця 1988-1989 навчального року. Великого значення надавалось військово-патріотичній, спортивно-масовій роботі з учнівською молоддю.
У 1967 році , у зв’язку з упорядкуванням адміністративного поділу, селище Гостомель перейшло до міста Ірпеня. Відповідно і школа перейменована в Ірпінську восьмирічну школу № 14. Період з 1963 до 1974 року у школі навчається від 80 до 90 учнів.
Поступово збільшується кількість учнів у школі. У 1974 - 1975 навчальному році навчається у школі 116 учнів, а у 1979 - 1980 навчальному році - 208 учнів.
З лютого 1976 року першим завучем школи призначено Харкевич (Забарило) О.П., яка пропрацювала на цій посаді 19 років.
З 1 вересня 1975 року директором школи працює Сінчук Я.Я., учитель фізики за фахом, талановитий педагог, мудрий керівник.
За 11 років роботи на посаді директора Сінчук Я.Я. результативно пов’язував проблеми навчально-виховного процесу та будівництва нової школи.
У школу 1 вересня 1986 року приходить новий директор - Ситницька В.І. У 1988 році було отримано дозвіл на виконання робіт по будівництву нової школи, яку будували військові будівельники 70-го УНР Київського Червонопрапорного військового округу.
Двоповерхова школа на 489 місць була відкрита 1 вересня 1989 року. Їй надано статус середньої школи.
У 1992 році на загальношкільних батьківських зборах було вирішено переважною більшістю голосів підняти клопотання перед відповідними інстанціями про переведення школи на українську мову навчання.
Шкільні традиції, пов’язані з військовою частиною, беруть свій початок ще з повоєнних років. Всі шкільні свята стали рідними і для військових. А на свята в частині завжди запрошуються школярі. Сьогодні у військовій частині служать офіцерами і прапорщиками колишні учні нашої школи.
Була проведена величезна робота учнів, батьків, вчителів по вивченню історії рідного краю. І як результат - урочиста церемонія відкриття музею історії селища, що відбулася 25 травня 1994 року і присвячена 500-річчю заснування селища Гостомель.
Учні школи також зібрали матеріали про героїчну історію рідного краю, бойові і трудові подвиги людей селища на фронтах війни та в тилу.
За 11 років існування середньої школи із її стін випущено 319 учнів, з них 24 нагороджено золотими і срібними медалями. А за весь період існування школа випустила майже тисячу учнів.
Якісний склад учителів постійно зростає. Звання “старший учитель “ мають 3 педагоги, кваліфікаційні категорії “ спеціаліст вищої категорії “ - 6 вчителів. У 2001-2002 навчальному році в школі навчається 265 учнів у 12 класах.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 м.Ірпеня

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 м.Ірпеня розташувалася в одному з найкрасивіших куточків м.Ірпеня.
Саме тут за рішенням Ірпінської Ради народних депутатів у 1968 році було розпочато будівництво середньої школи по вулиці Раднаркому. У 2001 - 2002 навчальному році школа має 32 класи, в яких навчається 977 учнів.
З перших днів свого існування педагогічний колектив школи почав працювати під гаслом: “ Усе минає, вичерпується, знання - вічні.” У 1969 - 1970 навчальному році директором школи був Сахута М.Н., у школі навчалось 733 учні.
З 1970 - 1988 н.р. педагогічний та учнівський колектив очолювала Зіньковська Л.Ф. - Кавалер ордена Трудового Червоного прапора, заслужений учитель УРСР, відмінник народної освіти, делегат IV Республіканського з”їзду вчителів 1977 року, делегат ІІІ Всесоюзного з”їзду вчителів 1978 року. Серед педагогічного колективу з”явилися справжні майстри своєї справи: Гришко В.М., Царюк Г.М., Майборода В.Г., Редич Є.П., Бублейко Г.П., Зіньковський В.Н., Майборода Т.Г., Шевчук Н.М., Моцовик О.Ф.
З 1972 - 1973 навчального року школа стала опорною в Київському обласному відділі народної освіти та базовою школою Центрального інституту удосконалення вчителів Міністерства освіти.
Про творчу діяльність педагогічного колективу школи, напрямки роботи учнів, учителів та батьків у 70-80-х рр. описано у книзі Зіньковської Л.Ф. “У турботах про юну зміну”, Київ,
З 1988 року директором школи призначений Дерев”янко В.Д.
За 32 роки свого існування школа дала путівку в життя 2439 вихованцям, з них 142 - закінчили заклад із медаллю.
Сьогодні навчально-виховний процес забезпечують 53 педагоги, з них -
9 учителів-методистів, 9 старших учителів, 34 спеціалісти вищої категорії.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18

У 1987 році відкрито нову загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №18 у селищі Коцюбинське. Майже весь педагогічний колектив середньоі школи №6 м.Ірпеня перейшов працювати в школу-новобудову і налічував 78 вчителів, який очолив Горбатенко В.В.
У 1993 році директором школи стала Червона В.Д., а з 1996 року - Резніченко К.Г.
За 14 років існування школи випущено 884 випускники , з них 30 учнів нагороджені золотими медалями.
Гордістю школи є педагоги-майстри, які довгий час працювали і працюють у школі: Мороз В.І. - заслужений учитель України, Вашуленко В.Ф., Решетник О.П., Сушко Л.С., Потапчук П.В., Болтянський О.Л., Зеленська О.Х., Захарова І.Р.,
Кольченко Н.О., Карасьова Н.В., Цибенко Н.І., Адаменко А.В., Пєвнєва Л.К. та інші.
З 1993 року в школі працює учнівське наукове товариство “Надія”. Учні школи є постійними призерами міських і обласних конкурсів науково-дослідницьких робіт.
На базі школи створено і діє з 1993 року дівочий футбольний клуб “Біличанка“ під керівництвом Колока В.В. Футболістки клубу “Біличанка“ - чемпіонки України.
У школі протягом багатьох років народились династії вчителів: Вашуленків, Червоних, Зеленських.

Загальноосвітня вечірня школа ІІ-ІІІ ступенів

Ірпінська вечірня загальноосвітня школа була відкрита у 1961 році на базі школи імені Макаренка як Києво-Святошинська школа із заочною формою навчання. В той час у школі навчалося 1860 учнів, директором був Тюрін Г.С., під керівництвом якого працювало 45 педагогів. У той час у школі працювало 22 навчально- консультаційні пункти, які були розташовані в м. Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Коцюбинське, Гостомель, в селі Мостище. До складу школи входили також навчально-консультаційні пункти, які були розташовані в Боярці, Вишневому, Тарасівці, Білогородці, в селі Лісники.
Перший випуск учнів відбувся у 1962 році . Атестати про середню освіту одержали 252 учні.
У 1963 році школа була перейменована на Ірпінську заочну середню школу. У ній працювало 35 талановитих професіоналів, серед них - Вадімов Я.В., Верхогляд І.Т., Дащенко Ю.Є., Поліщук В.М., Крицька В.К., із 1961 року в школі працює учитель іноземної мови Бузенко О.Я.
У 1973 році педагогічний колектив школи очолив Прокопенко В.І., який сформував хороший колектив учителів-однодумців, серед них - учасники Великої Вітчизняної війни : Бузенко О.Я., Наливайко С.А.. М”ясоєдов І.А., Довбонос О О., Поліщук В.Н., Шундик М.Ф. 14 років Прокопенко В.І. очолював профспілковий комітет освітян м.Ірпеня.
У 1978-1979 навчальному році рішенням міськвиконкому школу поділили на дві заочні середні школи. Директором заочної школи № 1 був Прокопенко В.І., директором заочної школи № 2 - Брайченко Т.М. У 1986 році школи було об’єднано в одну вечірню середню школу, де працювало 29 учителів.
У 1986 році у школі працювало 11 навчально - консультаційних пунктів, де навчалося 856 учнів. У 1998 році до школи була приєднана Бучанська вечірня школа при установі 45/85.
Із 1991 по 1997 роки школу очолював директор Людино І.Є.
Із 1997 року по даний час директором школи працює Кучеренко Г.М.
У школі на 4-х навчально- консультаційних пунктах навчається 380 учнів, працює 15 учителів, із них 9 учителів мають вищу категорію. Колектив стабільний, творчий.
Із 1961 по 2001 рік атестати про середню освіту одержали 11835 учнів, із них 25 учнів нагороджені срібними медалями, свідоцтва про неповну середню освіту одержали 1878 учнів. Кучеренко Г.М.

Центр творчості дітей та юнацтва

Як розповідають старожили селища Гостомель, до війни у невеликій хатинці біля школи був розташований дитячий клуб, який тоді звався "Шкільний театр ". Діти залюбки бігали туди після занять для розваг.
Але війна зруйнувала частину школи і дитячий клуб. Відтоді в селищі не було приміщення для позашкільної роботи з дітьми.
Та ось до 500 - літнього ювілею Гостомеля, що святкувався восени 1994 року, було збудовано і відкрито нову школу. Школа №13 міста Ірпеня переїхала в новозбудовану споруду, а в старому приміщенні 1 квітня 1995 року було відкрито позашкільний заклад, який нині називається Центр творчості дітей та юнацтва.
Першим директором ЦТДЮ був Михайлишин В.В. Колектив складався з 16 педагогів, методиста, культорганізатора.
У 1998 - 1999 н. р. Центр творчості розширився, поповнився новими кадрами. Створено туристсько - краєзнавчі клуби "Азимут", "Сталкер", які стали основою туристсько - краєзнавчої роботи серед школярів м. Ірпеня.
У 1998 році директором Центру стала Осецька Л.Т. Центр творчості дітей та юнацтва стає осередком культурно - масової роботи селища, співпрацює з селищною радою, радою ветеранів війни та праці, міським відділом сприяння сім'ї та молоді, школами в м. Ірпені, селищах Буча, Гостомель.
У Центрі започатковані традиції: підготовка та відзначення Дня захисника Вітчизни, Свята Матері, Дня незалежності, Дня Гостомеля та інші.
У 1999 - 2000 н. р. в ЦТДЮ зайнято 290 дітей. Працівники та гуртківці Центру щороку успішно беруть активну участь у конкурсі на краще доглянуті подвір'я, садибу, який організовує селищна рада. 2000 - 2001 н. рік ознаменувався відкриттям етнографічного музею. У Центрі є виставкова зала, яка заповнена творчими роботами дітей.
У 2001 - 2002 навчальному році в Центрі навчається 320 дітей у 25 групах.
Більше 50-ти років віддав навчанню дітей духової музики Мальчевський Л.А., керівник духового оркестру - відмінник народної освіти, ветеран війни та ветеран праці, “жива легенда” Центру.

Еколого-технічний центр

Серед мальовничої місцевості в приміщені колишнього дитячого садочка у 1978 році за рішенням Ірпінського міськвиконкому розпочали свою роботу дитячі заклади: станція юних натуралістів та станція юних техніків.
Будинок закладу був збудований у 1905 році/ Перший директор станції юних натуралістів - Матвієць І.Г., який очолював колектив з 1978 по 1979 р., Лоцманов В.М. очолював станцію юних техніків у 1978 - 1979 рр., Жерепа В.Ф. - у 1979-1980 рр. В той час працювали гуртки: авіа-, судо- та ракетомоделювання, фізико-технічний гурток, юні зоологи, юні біологи та інші в окремих пристосованих приміщеннях.
З 1979 року директором станції юних натуралістів працював Черкасов Г.І. Проведені ремонт та реконструкція приміщень для роботи гуртків, оздоблення актового залу, впорядкування території. Була збудована теплиця, закладено парк екзотичних рослин, ділянки лікарських рослин. Був створений “живий куточок” з акваріумами, тераріумом.
Станція брала участь у всіх основних еколого-натуралістичних заходах міста та області, була створена інформаційно-методична служба з еколого-натуралістичної діяльності.
З 1986 р. директором станції юних натуралістів працювала Савчук М.І. Під її керівництвом були сформовані нові напрямки гурткової роботи: “фітодизайн”, ляльковий зоотеатр, працювали гуртки - “юні зоологи”, “юні хіміки”, фотогурток, “юні екологи”, “юні валеологи”, розширено “живий куточок”.
З 1980 р. і по даний час станцію юних техніків очолює Кривенко О.І. Тут працювали: гурток картингістів, де налічувалось 12 картингів, гурток інформатики та обчислювальної техніки, гурток “мотосправи”, для якого придбано більше 20 одиниць спортивних та побутових мотоциклів та мопедів. В 1998 році почав функціонувати гурток “операторів колективної радіостанції” та радіо конструювання, придбана радіостанція “Ефір-М” та інша радіоапаратура. Створена слюсарна та столярна майстерні з обладнанням, а також - одна з кращих в Україні майстерень дизайну з усім необхідним обладнанням (керівник гуртка Кравченко В.М., 4 місце в Україні у 1992 р.). З 1994 року діють гуртки: ракето-, судо-, авіамоделювання, створено гурток раціоналізаторів та винахідників (в 1990 році -1 місце в Україні серед юніорів). Гурток “експериментального моделювання “ займався виготовленням віндсерфінгів, скутерів, дельтапланів.
Були створені також гуртки: конструювання та моделювання одягу, художня обробка деревини та металу, технічне моделювання з молодшими школярами.
У 1998 році за рішенням Ірпінського міськвиконкому СЮТ та СЮН були реорганізовані в Ірпінський еколого-технічний центр творчості школярів (ІЕТЦ) без зміни кількості керівників гуртків. Робота ІЕТЦ продовжується в напрямку збереження та розширення мережі гуртків науково - технічного та еколого-натуралістичного відділів.
При роботі ІЕТЦ були створені філіали по регіонах м. Ірпеня (в сел.Бучі, Ворзель, Ірпені, Коцюбинському, Гостомелі) для більшого охоплення і залучення дітей до гурткової роботи. ІЕТЦ розміщений на території 1,5 га. Гуртки працюють у 20 майстернях, розміщених в 1000 м приміщень. Заклад знаходиться у лісному масиві Бучі. ІЕТЦ має всі необхідні комунікації: тепломережу, водогін, телефон, електромережу, каналізаційну систему.
На території розміщені, колодязь, теплиця, три учбові корпуси, спортивні площадки та площадка для дресирування собак , трек для мотоциклістів та картингу, створюються ландшафтний дизайн території, тематичне ландшафтне озеро.
З 1992 року в ІЕТЦ працює гурток “іконовишивка” (керівник Сукачова Л.С.) - один з найбільш популярних у місті серед дітей та дорослих. Гуртківці досягли високої майстерності, брали участь більш ніж у 30 заходах міста, області та України.
Робота цього гуртка була відображена у книзі під авторством Дмитра Блажийовського, професора з Канади, яка випущена до 2000-ліття Різдва Христового.

Ірпінський міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

1 вересня 1978 року був відкритий міжшкільний навчально-виробничий комбінат в приміщенні колишньої 8-річної школи №9 в селищі Буча. Незмінним директором закладу є Гречин А.В.
В 1978-1979 навчальному році навчання в МНВК проводилося за профілями: водій автомобіля; машинопис і основи сучасного діловодства; електоромонтажник; швачка; столяр; слюсар; продавець продовольчих товарів; кулінар.
Навчання водіїв автомобілів, секретарів-друкарок проводилось на базі середньої школи №5, столярів - на базі середньої школи-інтернату.
Практичне навчання електромонтажників відбувалося на дільницях Ірпінського комбінату “Прогрес” та Бучанського приладобудівельного заводу “Веда”. Слюсарі практичні заняття отримували в цехах Ірпінського заводу “Машторф”, продавці продовольчих товарів, кулінари практичні навички набували в торгових закладах та їдальнях м.Ірпеня, селищ Ворзель, Гостомель, Буча, Коцюбинське.
Найбільший вклад у створення МНВК внесли: автопідприємства 09039 ; Білицький завод “Теплозвукоізоляція” ; Ірпінська шкіргалантерейна фабрика ; Ірпінська меблева фабрика ; Ірпінський комбінат “Прогрес”; “Ворзелькурорторг”; Ірпінське об’єднання підприємств громадського харчування.
З будівництвом другої черги МНВК були введені інші профілі: швейна справа (на базі швейного об’єднання “Юність”); торгівля продовольчими товарами (на базі міського управління торгівлі); машинобудівне креслення (на базі Українського філіалу загальносоюзного науково-дослідного інституту склопластики і волокна); машинопис та основи сучасного діловодства ; деревообробка; електротехніка (на базі Бучанського приладобудівельного заводу); автослюсарна справа; металообробка.
Завдяки цим підприємствам, МНВК отримав додаткові приміщення, де розмістилася слюсарна, швейна майстерні, кабінет машинопису, їдальня, кабінет ПДР, будови автомобіля.
З 1978 року по 1 вересня 2001 року МНВК закінчило 8500 учнів 10-11 класів шкіл міста.

Дитячо-юнацька спортивна школа

1 січня 1958 року в місті Ірпені організована та почала функціонувати дитяча спортивна школа. У школі були відкриті відділення легкої атлетики, волейболу, баскетболу. Навчально - тренувальні заняття проводились в єдиному спортивному залі міста - середньої школи №3. Перші тренери школи: Михайлюк С. - легка атлетика, Ситников В. - волейбол, Катриченко В. - баскетбол.
У 1965 році школа перейменована в дитячо-юнацьку спортивну школу. Призначений новий директор - Ярошенко В.С., який протягом тридцяти семи років очолює колектив школи.
У ДЮСШ, за час її існування, працювали групи з легкої атлетики, плавання, тенісу та настільного тенісу, волейболу, баскетболу, спортивної та художньої гімнастики, водного поло, вільної боротьби, футболу, гандболу, спортивного орієнтування, в яких займалося близько тридцяти тисяч юних спортсменів.
У 1966 році школою вперше підготовлені спортсмени - першорозрядники, які ввійшли до складу збірної команди області. З того часу, ось уже більше тридцяти років, учні ДЮСШ постійно захищають честь Київщини на Всеукраїнських змаганнях в складі збірної області.
Семидесяті роки для школи були ознаменовані спортивними перемогами з волейболу, футболу, плавання, вільної боротьби в першості України.
З 1982 року школа стає центром всіх великих обласних та Всеукраїнських змагань з волейболу, вільної боротьби та футболу. В цей період школа приділяє увагу не лише вдосконаленню спортивної майстерності учнів, а й розвитку масовості, наближенню місць занять до місць проживання та навчання дітей.
Високі показники спортивної роботи школи, успішні виступи її вихованців на республіканських змаганнях стали одним із важливих факторів створення в місті Ірпені дорослих команд з футболу - “Динамо” (ІІ ліга) та волейболу - “Спартак” (жінки, ІІІ група), у складі яких виступають випускники ДЮСШ.
У 1986 році Ірпінська ДЮСШ стає учасником ВДНГ СРСР, де нагороджена дипломом ІІІ ступеня.
В 1987 році в школі вперше відкрита група спортивного вдосконалення з волейболу. У восьмидесяті роки школа досягла значних спортивних здобутків не лише в волейболі, а й у вільній боротьбі та футболі. Юні борці школи стають багаторазовими переможцями особисто - командних першостей області, чемпіони ХХХ-ої Спартакіади школярів України, ІІ-х юнацьких Ігор УРСР.
У зв’язку з віднесенням Ірпінського регіону до зони посиленого радіаційного контролю, в ДЮСШ у 1990 році відкривається відділення загальнофізичної підготовки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, основною метою якого є зміцнення здоров’я, загартування дітей, розвиток основних фізичних якостей.
У дев’яностих роках у школі відкриваються нові відділення, учні яких успішно виступають на обласних та Всеукраїнських змаганнях: відділення гандболу; відділення спортивного орієнтування; відділення легкої атлетики.
Учні відділення гандболу - переможці першості України на призи клубу “Стрімкий м’яч” 1996 -1998 років. Орієнтувальники школи протягом 1997-2001 років - незмінні чемпіони області, багаторазові переможці та призери Всеукраїнських змагань. Волейболісти протягом 90-х років підтримують статус найсильніших в області, у 1999 році стають бронзовими призерами першості ЦСК “Гарт” України. Учні школи постійно успішно виступають в спортивних іграх Київщини. Славу Ірпінської ДЮСШ творили ентузіасти-педагоги, тренери: Славінський Г.М., Тарнавський В.С., Лисов В.Г., Кобець О.І., Бойко Ю.І. та інші.
За час свого існування ДЮСШ підготувала 4 майстри спорту, 38 кандидатів в майстри спорту, 436 спортсменів - першорозрядників, близько 8000 учнів виконали нормативи масових розрядів.

Дошкільний навчальний заклад № 1 “Лісова пісня”

Ірпінський дошкільний заклад №1 “Лісова пісня” відкрито в 1994 році. Заклад прийняв понад три сотні дошкільнят міста. Колектив закладу очолила завідуюча Чаплигіна В.С.
Архівний витяг свідчить, що сама будівля була збудована до 1917 року. В цій будівлі жила сім”я музикантів, а в післявоєнні роки будівля орендувалася під дитячий садок. (архівний витяг від 19 грудня 1952 року).
1 вересня 1994 року у дошкільному закладі працювало 14 груп, виховувалося 366 дітей. За штатним розписом в дошкільному закладі працює 57,6 співробітників, з них 29 педпрацівників. Серед педагогічних працівників-17 з вищою педагогічною освітою, 12 -середньою спеціальною.
За результатами атестації шість педагогів мають вищу кваліфікаційну категорію, шість педегогів-першу.
Вихователі дошкільного закладу є постійними переможцями та лауреатами міських конкурсів “Вихователь року”, “Кухар року”, “Медсестра року”.
У 2000 році у дитячому садку сіли за парти 2 класи шестирічок, а в 2001 р.- 4 класи першокласників.
Заклад працює за програмами: “Дитина”, “Малятко”, творчо використовує програму “Перші кроки”, впроваджує елементи педагогічної спадщини С.Ф.Русової та М.Монтесорі. На платній основі тут працюють гуртки: англійської мови, “Весела палітра”, хореографії.
З 2000 року завідуючою закладу є Нельзіна М.Д. Колектив дошкільного закладу стабільний, творчий, дружний завдяки сумлінній праці Ховайби Т.Г., Фундамент Н.С., Мишко Т.П., Король Л.В., Щербакової І.Є та ін.
Починаючи з 2000 року, в дошкільному закладі пріоритетної ролі набуває робота з обдарованими дітьми, у гуртках зайняті 65 дітей.

Дошкільний навчальний заклад №2 “Веснянка”

Приміщення, в якому було організовано в 1945 році дитячий садок, побудоване у 1922 році, в ньому жила родина залізничників.
Першою завідуючою дитячого садка була Шепель М.В., першою вихователькою була Нікогда М.Й. Першими вихованцями були діти 1939, 1940, 1941, 1942 років народження. Функціонувало дві групи дітей. Завідуюча була і вихователем на групі з дітьми, і комірником, і бухгалтером, і завгоспом, і медсестрою. Тривалість роботи дитячого садка була 12 годин.
До 1954 року завідуючою садком була Кушлянська В.С., а з 1954 року - Колесник В.Г., з 1961 року і по даний час завідуючою працює Єрмоленко С.Н.
За період 1961-1966 року було відкрито ще дві групи, в тому числі ясельну групу. Для того щоб відкрити групи, було добудовано 235 м2 площі (це дві групові кімнати і дві спальні). До побудови приміщень діти спали на холодних верандах (з метою загартування) в теплих мішках.
У 1966-1973 роках садок було значно реконструйовано, добудовано та благоустроєно.
Нині в добрих умовах функціонують 4 групи дітей: ясельна; молодша; середня; старша. Тривалість роботи - 9 годин.
Педколектив ДНЗ № 2 працює над якісним забезпеченням фізичного і психічного здоров’я дітей, розвитком творчих здібностей та інтересів дітей, вихованням любові до рідної мови - мови мудрої, величної, прекрасної, святої і вічної, любові до батьків і батьківського краю.

Дошкільний навчальний заклад № 7 “Пролісок”.

У 1978 році у Лісовій Бучі почав працювати новий навчально-виховний комбінат «Пролісок». Основними замовниками на будівництво дитячого садка був Інститут скловолокна та склопластики.
Першою завідуючою стала Танська А.П. У дитячому садку було 12 груп: 2 ясельні і 10 садових- 2 логопедичні і 10 масових, кількість дітей-450.
Почали працювати 20 вихователів, 4 вихователі-медсестри, 2 логопеди, 2 медичні сестри, 2 музкерівники та 25 осіб обслуговуючого персоналу.
Великий вклад зробили для розвитку дитсадка завідуюча Завертайло Л.В. та методист Павленко Л.П., які прийшли на зміну попередньому керівництву у 1982 році. У 1985 році керівником закладу стала Пилипчук В.В., а з 1988 р. - Наконечна Т.О.
Протягом багатьох років працювали вихователі, які внесли вклад в навчально-виховний процес дитячої установи, своєю працею та вдосконаленням педагогічної майстерності виросли і перейшли працювати досвідченими керівниками дошкільних закладів: Волощенко Л.В.- завідуючою, Іголкіна М.О.- логопедом, Борова Т.М.- методистом, Самсонюк С.В.- завідуючою, Дударенко І.О.- методистом, Поліщук Т.М.- завідуючою, Чаплигіна В.С.- завідуючою.
З 1994 року і по даний час керівником дитячої установи є Зінюк І.С. Багато зроблено щодо переобладнання приміщень садка: діє спортивний зал, відкрито нову групу для дітей з вадами зору, працює педагог-психолог, тифлопедагог, організовано гуртки англійської мови, хореографії, «Пізнайко», група продовженого дня, лікувальної фізкультури, а також - перші класи шестирічок від ЗОШ І-ІІ ступенів №8 і ЗОШ І-ІІІ ступенів №9.
За останні роки поновився склад працівників, оформлено методичний кабінет, діє 3 групи компенсуючого типу: 1-для дітей з вадами зору, 2-для дітей з вадами мови та 6 груп для дітей загального розвитку.
Матеріали досвіду роботи вихователів та логопедів закладу занесено в картотеку міського методичного кабінету, постійно експонуються на обласній педагогічній виставці «Сучасна освіта Київщини»; досвід вихователя Бикової Л.Т. занесено до «Педагогічної скарбниці Київщини». Працівниками установи періодично готуються та видаються друковані методичні посібники.

Дошкільний навчальний заклад № 8 “Сонячний”

Дошкільний навчальний заклад №8 “Сонячний”( до 1973 року Бучанські ясла-садок №4) був заснований 27 березня 1969 року.
Першою завідувачкою установи №8 була Лаврентьєва Г.П. , яка працювала в закладі з 1969 року по 1982 рік. Першим методистом дитячого садочку №8 була Петренко Л.В. Лаврентьєва Г.П. започаткувала в “Сонячному” науково-дослідну роботу. У 1981 році вона успішно захистила кандидатську дисертацію з питань морального виховання.
Дошкільний заклад став базою для проведення республіканських та обласних семінарів для дошкільних працівників
У 1975 році відкрилися 2 групи компенсуючого типу \логопедичні\ для дітей з вадами мови.
З 1982 року на посаду завідувачки дошкільного закладу №8 була призначена Онищенко О.І., а в 1986 році - Ткаченко В.М., яка працювала по серпень 1988 року.
З серпня 1988 року по квітень 2000 року на посаді завідувачки закладу працювала Младєнцева В.В. Колектив працював над питаннями фізичного, валеологічного розвитку дітей дошкільного віку, а також продовжив роботу над питанням морально-етичного виховання дітей. У 1999 році був виданий методичний посібник, в якому узагальнено досвід колективу з цього питання.
У 1998 році ДНЗ №8 одним з перших в Ірпінському регіоні започаткував гурткову роботу з дітьми на комерційній основі. Були розроблені і видані “Методичні рекомендації щодо організації гурткової роботи з посиленої підготовки дитини до школи”. З травня 2000 року по даний час установою керує Поліщук Г.М. Під її керівництвом колектив веде змістовну роботу, спрямовану на інтелектуальний розвиток дітей дошкільного віку з максимальним урахуванням їх індивідуальних здібностей та обдарувань.
У педколективі закладу працюють справжні майстри своєї справи: Невмержицька Л.М., Сіменик Т.М., Телепенко О.С., Ямкова О.П., Ковальчук І.Г. та ін.
З 1998 року по даний час ДНЗ № 8 “Сонячний” є кращим за рейтингом серед дошкільних установ міста.
За 32 роки існування дошкільним закладом було виховано і підготовлено до шкільного навчання близько 1500 дітей. Нині його відвідує 170 вихованців.
У дошкільному закладі працюють за штатним розкладом 35 осіб, з них - 18 педагогів. Досить успішно працює 5 гуртків на платній основі.
Нині дошкільний заклад працює над проблемою: “Творче спрямування педагогічного колективу на успішну реалізацію завдань реформування освітньої системи відповідно до вимог чинних нормативних документів держави про освіту та забезпечення змістовної роботи, направленої на формування у дітей дошкільного віку елементів екологічного світорозуміння та екологічної вихованості”.

Дошкільний навчальний заклад № 9 “Ластівка”

Ворзельський дитячий садок №1 був відкритий в 1935 році у конфіскованому будинку священика. Було відкрито одну змішану групу. Першою завідувачкою була Пісковська Л.
З дня відкриття ніяких архівних документів не збереглося.
В роки Великої Вітчизняної війни дитячий заклад не працював, а розпочав знову свою роботу в 1950 році. Завідувачкою закладу стала Огородник Т.А. У садочку відкрилась одна група змішаного типу, яку відвідували діти від одного року до шести.
У 1953 році в Ворзельському дитячому закладі налічувалось вже три групи. Завідувачкою була Дідур М.С., яка працювала до жовтня 1955 року.
З 1955 по 1972 рр. у дитячому садку змінилося 8 керівників. У садочку налічувалось сім груп (три ясельні і чотири садкові).
З 1972 року по даний час завідувачкою закладу працює Кошова М.М. За даний час проведені великі роботи щодо реконструкції приміщень.
В закладі налічується 92 дітей. 3 групи дітей вивчають англійську мову на платній основі, працюють гуртки “Талановиті пальчики”, “Вишиванка” та “Рідна мова”.
Вихователі дошкільного закладу ознайомлюють дітей з народними звичаями та традиціями, навчають дітей любити рідний край, рідну землю, проводять традиційні українські свята.
За період існування в дошкільному закладі виховано біля 7 тисяч дітей.
З випускників дошкільного закладу №9 “Ластівка” працюють на освітянський ниві вчителями в ЗОШ - 1-3 ступенів №5: Кисленко В.А., Хмілевська Л.М., Шидяєва Л.І., Карпенко Г.В., Петляшенко І.В. та вчителями шкіл міста Києва: Змієвська Т.А., Заруба В.М., Заруба С.М.

Дошкільний навчальний заклад № 11 “Берізка”
Дошкільний навчальний заклад №11 працює з 1946 року.
В роки Великої Вітчизняної війни у даному приміщенні був розташований філіал військового госпіталю. Тут працювала санітаркою майбутня вихователька Величко А.І., доглядаючи за тяжко пораненими воїнами.
З 1950 року дошкільний заклад мав статус санаторного, який працював цілодобово. Завідуючою Кичеївським дитячим садком була В.К. Колесник. З 1954 року завідуючою призначена Н.К. Нестерук, яка раніше працювала на посаді вихователя в даному дошкільному закладі.
У 1955 році завідуючою Кичеївським дошкільним закладом була призначена Прокопенко-Авакян Г.Ф., яка працювала до 1973 року.
Потрібно наголосити на тому, що за ці роки приміщення дошкільного закладу перебудовувалось, добудовувалось, набувало вигляду державної установи.
В дошкільному закладі лікувалися і оздоровлювались діти з усього Ірпінського регіону.
З 1973 року на посаду завідуючої Кичеївським дитячим садком №3 була призначена Поліщук Т.П. Дошкільний заклад відвідують поети та композитори Будинків творчості письменників та композиторів, які розміщені в м. Ірпені та селищі Ворзель.
З 1987 року на посаду завідувачки цього дитячого садочка було призначено Перуцьку А.І., яка працює тут по даний час.
У закладі працюють дві різновікові групи та перший клас дітей 6-річного віку.
Дошкільний заклад працює над формуванням гармонійно розвиненої особистості. У селищі Кичеєве дошкільний заклад є центром культури і прикладом у вихованні дітей. До цього значних зусиль докладають: Федорович Л.М., Іванюк Н.М., Ігнатенко М.П., Виговська В.В., Лагодна Н.О. та ін. Велику увагу приділяють вихователі патріотичному вихованню дошкільнят, прищеплюють дітям любов до рідної природи, рідного краю, бажання примножувати їх красу. Цьому сприяє навколишнє оточуюче середовище.

Дошкільний навчальний заклад № 12 “Радість”

Дошкільний навчальний заклад відкрився в 1974 році.
Перша завідувачка закладом - Дука А.В., педагоги: Анісенкова З.М., Клименко Н.І. Ховайба Т.Г., Новак І.М.
З 1990 року колектив закладу очолює Господарчук Т.Я.
З 1994 року ДНЗ №12 набув статусу дошкільної установи санітарного типу для тубінфікованих дітей. Нині в ньому навчається і виховується близько 150 дітей. У садочку укомплектовано 5 дошкільних груп (одна з яких ясельна) та 2 класи шестирічок.
Творчо і натхненно працюють вихователі закладу: Лисюк Р.В., Іванченко В.С., Грантовська Г.Г., Полтко С.О., Закомолдіна І.К. та інші.
З метою всебічного розвитку особистості кожної дитини в дитсадку створені платні освітні послуги: діє гурток з вивчення англійської мови, гурток “Пізнайко”, гурток хореографії та художньої творчості. ДНЗ № 12 - опорний дошкільний заклад міста з фізичного виховання дошкільнят.

Дошкільний навчальний заклад № 13 “Сонечко”

У 1966 році гостинно відкрилися двері новобудови дошкільного закладу №13. У ньому розташувались чотири вікові групи: ясельно-молодша, середня, старша та підготовча до школи. Кожна вікова група має свій майданчик з павільйоном, ігровими та спортивними спорудами. Це був відомчий заклад Всесоюзного об”єднання “Ліспроект”.
Першою завідувачкою дитячого закладу була призначена Сукач Р.Ф.
З 1974 по 1986 рр. завідувачкою закладу працювала Ткаченко Г.М.
З 1986 по 1987 рр. обов`язки завідувачки установи були покладені на досвідченого вихователя Смульську О.Д., а з 1987 року і по даний час закладом керує Бабейкіна Т.П.
У педколективі закладу працюють досвідчені працівники: Камінська А.А., Сингаївська Л.Ю., Бєлік В.М., Горбачук Н.М., Пасічник В.І., Солоха С.І., Прогожук С.В. та інші.
За 35 років свого існування в цій дошкільній установі виросло не одне покоління дітей.
“Сонечко” має свій гімн. Головна мета педколективу: створення національного освітньо-виховного закладу, який би відповідав сучасним вимогам педагогіки та дитячої психології і прокладав шлях у майбутнє.

Дошкільний навчальний заклад № 17 “Веселка”

Невеликий дитячий садочок, побудований Гостомельським склозаводом на початку 30-х років. Працювало тут дві різновікові групи з наповнюваністю близько 20 дітей. Приймали і виховували дітей з 2-місячного віку. Були кімнати грудного годування.
Під час війни робота дитячого садка була припинена. Після Великої Вітчизняної війни дитячий садок був відремонтований і в 1946 році відкрито одну функціонуючу різновікову групу дітей садового віку і одну групу ясельного. Завідуючою стала Маринич М.Ф. В 1955 році завідування прийняла вихователька цього ж дитсадка Борей М.А.
На початку 60-х років зусиллями склозаводу було прибудовано приміщення ще однієї групи, і садок став чотирьохгруповим.
З роками селище Гостомель розбудовувалося, збільшувалось населення. На кошти склозаводу побудовано новий просторий 12-ти груповий дитячий заклад на 360 місць, який відкрився в 1979 році.
У 1983 році завідуючою стала Кривенченко Л.А., яка очолює колектив до сьогоднішнього дня. Педколектив дитсадка успішно вирішує проблему фізичного розвитку та загартування дошкільнят. На базі дитячого закладу працюють гуртки англійської мови, хореографії, оздоровчий, логопедичний.
Працював і працює у садочку згуртований дружний колектив. Багато з них це ті, хто прийшов працювати в дитячий садок ще молодими і віддали йому всі свої трудові роки: О.О.Товстоног, Т.В.Шпак, Н.В.Христич, Т.В.Скиба, В.М.Лемещенко, Броновицька Н.М., Новицька С.С., Петриченко Н.О., Шатило Н.О., Куциба Л.М. та інші.
Одним з перших у місті колектив у 1986 році прийняв клас шестиліток на базі дитячого садка.
У 2001 році дошкільний навчальний заклад №17 “Веселка” проатестовано на високий рівень.

Дошкільний навчальний заклад № 18 “Ластівка”

Дошкільний заклад у центрі селища Коцюбинське почав працювати у 1979 році як відомчий Білицького деревообробного комбінату.
Перші педагоги закладу: Левицька Т.М., Клишта Г.П., Штойко М.П., Юр”єва Л.І. Ветеран війни Путілова Н.О. - перша завідуюча закладом.
В основу багатогранної діяльності педколективу дитячого закладу того часу було покладено трудове виховання. Працювати старанно, сумлінно, як працюють батьки, навчали вихователі і прищеплювали підростаючому поколінню трудові навички і вміння, вправляючи у різноманітній корисній діяльності. Педагогічний колектив дитячого садка поглиблено працює в напрямку такого розділу ручної праці, як шиття, плетіння та ткацтво. На початку 80-х років досвід вихователя Левицької Т.М. з ручної праці друкувався у журналах “Дошкольное воспитание”.
З 1984 року по 1986 рік завідуючою працювала Мінаєва Н.В.
З 30 жовтня 1986 року по теперішній час працює завідуючою Рахімова Т.І., призер ІІІ туру Всеукраїнського конкурсу “Учитель року 2001” з номінації “Керівник навчального закладу” у категорії “Завідуючі дошкільними закладами освіти ”.
Педагогічний колектив під керівництвом Тетяни Іванівни приділяє серйозну увагу проблемам сімейного виховання, розглядає його, як найбільш природну основу психічного і морального розвитку особистості, розвитку творчих здібностей людини на всіх вікових етапах її життя.
Дитячий садок став центром відродження національних звичаїв, носієм культури, притаманної українському народу. Робота з батьками, залучення їх до навчання і виховання дітей - ось той стержень, на якому тримається сучасна педагогічна робота ДНЗ № 18 “Ластівка”.
На даний час у колективі працює понад 30 чоловік, з них педпрацівників - 12.

Дошкільний навчальний заклад № 22 “Казка”

Дошкільний навчальний заклад заснований у вересні 1975 року як відомчий Ірпінського комбінату “Прогрес”.
Першою завідуючою закладу була Макогон М.І., першими вихователями - Лашевич М.Ф., Бурвікова Г.М., Маслєннікова В.І., Войтюк Р.А., Сікорська Г.А., Запорожець В.А.
З першого дня відкриття дошкільного закладу функціонували шість груп. У 1979 році завідуючою дошкільного закладу стала Яновська Р.Т., а з 1985 року - Лашевич М.Ф., яка працює і нині.
У добрих умовах функціонують 6 груп: ясельна; молодша; середня; старша; дві підготовчі, працює 13 педагогів.
Заклад працює за програмою “Дитина”, у своїй педагогічній діяльності керуються принципом гуманістичної направленості всього педагогічного процесу, що полягає в орієнтації на вікові та індивідуальні особливості дитини.

Дошкільний навчальний заклад № 23 “Горобинка”

Дошкільний навчальний заклад №23 “Горобинка” відкрито 20 травня 1976 року. Завідуючою була призначена Голубовська Г.Ю. З 1980 року очолила дошкільний заклад Гончар Л.О., поряд з нею працювали творчі вихователі: Сухіна Л.І., Микитенко М.А., Моргулець В.І., Жураковська Г.Я., Жеревчук М.В., Шаблі М.Й., Опеньок Л.К. та інші.
З 1999 року завідуючою стала Годун Т.М.
У даний час в дитсадку працює 6 вікових груп, з них 1 - логопедична для дітей з мовними вадами та перший клас дітей-шестирічок. Для них працюють гуртки: “Вивчаємо англійську”, “Чарівні пальчики”, “Пізнайко”, “Здоров’ячок”, “Хореографія”.
Всю цю роботу здійснює педагогічний колектив в кількості 12 працівників.
Основне почуття , яким керується в своїй діяльності весь колектив працівників дошкільного закладу, це любов до дітей, бажання забезпечити повноцінне життя, фізичне та психічне здоров’я дітей шляхом створення теплої, наближеної до сімейної атмосфери, враховуючи природні задатки кожного і виховуючи дітей на історичних та культурних традиціях українського народу та загальнолюдських цінностях.

Дошкільний навчальний заклад № 24 “Світлячок”

Відкрився дитячий заклад у 1977 році, в якому функціонувало 7 груп, з них 3 групи для дітей раннього віку і 4 - дошкільні групи, з яких одна цілодобова.
З 1977 року по 1981 рік колектив очолювала завідуюча Угарова Л.В., працював творчий колектив вихователів: Шевченко С.І., Павлова М.О., Проворова Л.М., Єрьоменко Л.В., Лазаренко Л.П., Медвецька В.Н., Товмач Н.С., Студзинська Г.К. та інші. 170 дошкільнят обслуговували 40 співробітників, з них 16 педагогів.
У 1981 - 1983 роках завідуючою закладу була Студзинська Г.К., а з 1983 по 1992 рік - Павлова М.О. З жовтня 1992 року завідує дитячим закладом Кучма Л.З.
У 2001 році дитячий заклад прийняв 150 дошкільнят ( 1 група раннього віку, 4 групи дошкільнят і клас шестирічок). 38 малят відвідують гуртки англійської мови, хореографії, художньої гімнастики.
У „Світлячку” чудовий кабінет народознавства і музей „Бабусина скарбниця”, де малята залюбки знайомляться з традиціями, звичаями та історією рідного краю.Тут працюють досвідчені педагоги: Павлюк Н.М., Лісова Т.О., Горбатюк Т.М., Євтушенко С.В., Велікдус Л.І., Козьменко Л.В., Собова Л.І., Мартинюк Н.М., Швець Т.Д.
У дитячому закладі велика увага приділяється роботі з батьками. Працівники створили систему теоретичної і практичної допомоги родині у підвищенні культури сімейного виховання. Тісний контакт з батьками допомагає вихователям досягти успіху у своїй роботі.

Дошкільний навчальний заклад № 25 “Віночок”

Заклад № 25 - один з найстаріших освітянських закладів м.Ірпеня. Історія самої будівлі бере початок з 1916 року. Індивідуальний невідомий господар використовував його як житлове приміщення. Після буремних історичних років господарі змінились. З 1946 по 1960 роки тут працював „Державний суд”.
У 1960 році це помешкання було передано під міські ясла для дітей під опікою Міністерства охорони здоров’я. З цього року і починається справжня історія дитячих ясел для дітей з 1-2-х місяців. Очолила його Тананаєва Г.В. У 1965 - 1970 р. було добудовано групову кімнату, спальню, роздягальні.
Із 1979 року по даний час педагогічний колектив очолює Осипова Л.Л. Всього дитячим садком здійснено 20 випусків і підготовлено до школи 600 дітей.
Сьогодні навчально - виховний процес забезпечують 7 досвідчених педагогів. Матеріали досвіду роботи вихователя Гопкало Н. В. занесені до анотованого каталогу обласної виставки „Сучасна освіта Київщини”.
У дитячому садку існують гуртки для дітей різного віку: „Чомусик”, хореографічний, англійської мови. Гуртковою роботою охоплено понад 30 дітей.

Дошкільний навчальний заклад № 26 “Козачок”

Дошкільний навчальний заклад відкрився у селищі Буча в 1978 році. Керує дошкільним закладом досвідчений педагог Литвинова В. М.
Усі форми роботи з дітьми спрямовані на формування особистості, розвиток пізнавальної активності. Умови, створені в кімнатах зображувальної діяльності та художньої праці, сприяють формуванню творчих здібностей, розвитку у дітей природних задатків. В атмосфері творчості діти зростають небайдужими до прекрасного у житті і мистецтві.
У 2000 році дошкільний заклад отримав Диплом лауреата обласного фестивалю дитячої творчості вихованців дошкільних закладів “Ми діти твої, Україно!” за 1-е місце у виставці дитячої творчості “Чарівний дивосвіт”.
У закладі працюють творчі педагоги: Бондар М,В., Верета Н.М., Козловська В.К., Гунько Г.І., Гірченко С.О., Гура О.М., Римаренко Л.І., Андрусенко Л.М., музкерівники Головатенко Л.П., Августовська І.Д.
У міську та обласну картотеки ППД занесені матеріали з досвіду: Головатенко Л.П., Березняк А.О., Іванової О.С., Гунько Г.І, Дробушко Т.Т., Феклістової С.А.